Читати книгу - "Феномен Фенікса"

Зайшла стара, в туалет, раптом чавунна кришка бачка зірвалася з місця, над самою головою просвистіла, аж фаянс розколовся. (А що коли вона просто лежала не на своєму місці?)

Як запевняє Лідія Петрівна, Пет супроводжував її й на дачу, а там допомагав — то сучки позбирає, то ще щось зробить по господарству, то раптом важка сітка «сама йде, і господарці допомагає йти»…

Далі автор публікації про Пета пише:

«Через якийсь там час Пет «відкрився» Лідії Петрівні. У мене на аркуші виведене упевненою рукою технолога креслення: щось, що нагадує колбу від термоса із «соском» на одному місці і видовженим тонким горлом на другому. Розмір — 80-90 сантиметрів. Увесь він складається ніби з часточок, що змінюються й переливаються».

На патріархальну чортівню Пет, як бачимо, не схожий. Але нова доба, невільно перефразуємо поета, нового прагне слова. Себто зображення. Чи, скажімо, міфології. А втім, можливо Пет (чи йому подібні істоти) і в часи наших пращурів був однаковим, його тільки сприймали за нечисту силу. Але менше всього хотілося б іронізувати, бо справа все ж таки серйозна. То що тут сказати?

І за Пета, і за Барабашку, і за десятки, сотні, тисячі випадків, коли в квартирах підстрибували й переміщувались меблі та інші речі, лунали стукоти, чулося виття, або й невидимою силою чинився справжній погром?

На жаль, наукова парадигма (сума знань, що формує наш світогляд) сьогодні ще не може пояснити причини полтергейста. Але це не означає, що подібного явища не може бути. Щось ми, чогось ми таки ще не знаємо. Може й суттєвого, фантастично— неймовірного, але по суті своїй реального, природного. (А фантастикою, вигадкою чи містикою нам здається все, чого що ми не знаємо, чиї закони ми не можемо пояснити, бо впевнені, що все, що не знаємо, то є межа світу.

Згадуючи, аналізуючи всі численні факти чортівні починаючи з часів «Повісті временних літ» і по наші дні, думаєш: більше всього наша наукова і фізична картина світу ще далека від справжнього стану речей.

Або відповідає йому лише приблизно, а ми гадаємо, що знаємо все. А те, чого ми не знаємо, і бути, мовляв, не може, бо то — попівщина, забобони, ідеалізм, віра в потойбічні сили… Чи просто народна міфопоетика про чортів, про різну там нечисту силу, що в наші дні вигулькнула у вигляді різних там НЛО та полтергейстів.

Але валити все на містику, це не означає відкривати нове й рухатись вперед у вивченні світу та його фізичних законів. Скільки б нас не рятувало посилання на все ту ж містику, але доводиться зізнатися, то не чорти, не домовики, не демони і т. п. (незбагненні для наших пращурів явища всього лише міфологізовані, опоетизовані у вигляді нечистої сили), не сучасне НЛО, не полтергейст! То або невідома нам фізика, з її невідомими нам, але природними законами, або невідомий нам розум, що існує (у Всесвіті — чи на Землі) паралельно з людським. Він, наприклад, може існувати на енергетичній основі, у формі фізичних, невідомих нам полів енергії речовини.

Такий розум (жива енергія, наділена розумом — а така форма існування Розуму цілком можлива) зможе будь-які речі змусити літати, для нас залишатиметься невидимим, але фантастично— загадковим все проникливим і все перемагаючим, наділеним невідомими нам властивостями.

До, речі, наше життя теж збудовано на енергетичній основі, якої ми теж ще до пуття не знаємо (згадаймо хоча б здатність окремих людей до теле— чи психогенезу), то як нам розібратися в енергії, на якій можливо збудувати чуже життя!

Нечиста сила минулого — чи НЛО і полтергейсти наших днів — кожна епоха навивала і називає загадкові явища по-своєму, відповідно до рівня своїх знань і свого світогляду. Але загадкові явища, хоч їх у різні віки й називали по різному, вперто з’являються й з’являються. То виходить, що вони існують, бо те, чого у природі немає, заявлятися впродовж століть не буде.

Бо «якщо в певні періоди в якихось географічних пунктах, під водою, на землі чи в ближньому космосі у людини чи у групи людей виникають такі стани, за яких їм бачиться, здається, чи справді спостерігається щось, то що є причиною цього? — запитує академік В. П. Казначеєв. — Оскільки таких прикладів тисячі і десятки тисяч, то пояснити все тільки тим, що хтось десь періодично божеволіє, вже не можна: не вийде списати все на таку випадковість!»

Тож коли мене, бува, запитують, чи вірю я в існування потойбічних явищ (все та ж чортівня, НЛО, полтергейст, різні там «барабашки», загадкові випадки в квартирах тощо) — то відповідаю — з недавніх пір, щоправда, — ствердно: так, вірю. І тоді співрозмовники починають мене ловити на слові: якщо, мовляв, існують потойбічні явища, то, виходить, існують і потойбічні сили? Але — де?

І чекають од мене заледве чи не точної адреси — з поштовим індексом. Але, якби ж то я знав де, то я вже б напевне потрапив у книгу рекордів Гіннесса — як людина, котра знає де знаходяться потойбічні сили…. Я можу тільки гадати, що існують вони в іншому вимірі планети Земля, в ірреальності, не виключено, що й десь майже поруч з нами, може не зовсім близько… Чим я це доведу? А ні чим. Ніяких матеріальних речей чи інших доказів з потойбічного світу, ні тим більше документальних матеріалів про їхню адресу й походження, самі, розумієте, знайти неможливо. Бо це ж зовсім-зовсім інший світ, абсолютно сьогодні ще недоступний нам, незбаг— ненний, що суперечить відомим на сьогодні законам фізики.

Але скільки їх, ще невідомих нам, реальних законів існує в природі?!.

Якщо ми чогось не знаємо, то це не означає, що воно не може існувати — бодай і в паралельних з нами світах. (Колись наші