Читати книгу - "Вогняна корона, The goddess Aphrodite"

"Я повернувся, Ізабело," — сказав він тихо, підходячи до неї. "І я готовий довести тобі, що все, що я роблю, я роблю для нас. Ти заслужуєш бути щасливою, і я буду тим, хто зробить тебе такою."

Ізабела дивилася на нього, її серце билося швидше. Вона не могла зупинити свої почуття, і навіть незважаючи на обов'язок, вона знала, що це ще не кінець їхньої історії.

"Я не знаю, що буде далі, Джеймсе," — відповіла вона, її голос був м'яким, але твердим. "Але я готова прийняти це і дати тобі шанс."

Вони стояли так, серед тіней старих дерев, відчуваючи, як світ навколо них затихає, і лише їхні серця билися в унісон. Її серце тремтіло від емоцій, які вона намагалася приховати. Вона не могла більше заперечувати те, що відчувала до нього — ці почуття, що розцвітали в її душі, не могли бути зупинені обов'язками та політичними іграми. І хоч вона знала, що її роль у королівстві вимагає від неї великої самовіддачі, вона не могла більше боротися з власним серцем.

Джеймс наблизився до неї ще на кілька кроків. Його очі були проникливими, повними рішучості і надії. Він бачив, як її погляд змінився, як вона вже не намагається тримати дистанцію. Він відчував, що цей момент настає, і він готовий до нього.

"Ізабело," — його голос був низьким і гарячим. "Ти не можеш відмовити собі в тому, щоб любити мене, правда?"

Ізабела не відповіла словами, але її погляд був достатньо виразний. Вона знала, що не може більше приховувати свої почуття. Всі її сумніви зникли, коли Джеймс простягнув руку і ніжно торкнувся її щоки.

Тонка тривога розповзалася по її шкірі, але в глибині душі вона відчувала лише спокій. Це було правильно. І хоча її серце билося швидше, вона не відступала. Її губи розчинилися в його наближеному поцілунку, а його руки обвили її талію.

Їхні губи зустрілися з пристрастю, відразу ж поглинувши один одного в поцілунку, який був довгим і тривалим. Ізабела відчула, як у її тілі з'являється пожежа — він був тим, чого вона хотіла, і вона не могла більше відмовлятися від нього. Але раптом, під час поцілунку, він торкнувся її нижньої губи зубами, м'яко, але злегка, ніби запитуючи дозвіл.

Ізабела здивовано здригнулася від цього, але її серце відгукнулося ще сильніше. Вона притиснула його до себе, відповідаючи на цей жест. Її губи м'яко зімкнулися на його, а потім розділилися знову, коли він ніжно знову стиснув її нижню губу, затримавши її на мить. Від цього жесту в її тілі зародилася нова хвиля бажання.

Вона відчула, як кожен його дотик, кожен рух лише збільшує її бажання залишити все і побудувати життя разом. Всі їхні обов'язки, всі політичні інтриги стали віддаленими, коли вони залишалися лише вдвох, у цьому миттєвому поцілунку, що обіцяв більше.

Нарешті, поцілунок припинився, і вони віддалися миті тиші. Ізабела почувала, як її серце продовжує битися швидше, але тепер це було не від хвилювання, а від глибокого зв'язку, що виник між ними.

"Я не хочу втрачати тебе знову, Ізабело, Виходь за мене" — прошепотів він, торкаючись її губ.

Ізабела дивилася йому в очі, її голос був ледь чутний, але твердий: "Так, ти не втратиш мене, Джеймсе. Тепер я знаю, що нам доля підготувала не тільки випробування, але й шанс бути разом."

І в тому погляді, в тому поцілунку, вони обоє знайшли те, на що вже давно сподівалися — любов, яка змогла перемогти всі перешкоди.