Читати книгу - "Вогняна корона, The goddess Aphrodite"

Ізабела — принцеса з дому Плантагенетів, молода жінка середніх років, яка завжди привертає увагу своєю незвичайною красою. Її волосся золотисто-блондове, блискуче, падає хвилями на плечі. Вона має яскраво голубі очі, що здаються дуже глибокими та проникливими, а її погляд завжди наповнений розумом і спокійною впевненістю. Вона виглядає елегантно, у дорогих королівських сукнях, проте її інтелект і внутрішня сила значно перевершують її зовнішність. Ізабела завжди намагається бути віддаленою від світу, віддаючи перевагу дипломатії та інтелектуальним завданням замість розкоші та світських розваг.

Джеймс — молодий рудий лицар, з яскравими рудими пасмами волосся, яке виглядає так, ніби палить вогонь, особливо коли він потрапляє на світло. Його очі темні, сповнені рішучості і прагнення досягнути великих висот у житті. Він має гарне, сильне тіло, підтягнуте завдяки рокам тренувань, і з'являється в двору з амбіціями стати не лише кращим лицарем, але й важливою фігурою в королівстві. Джеймс має прямий погляд, без страху і з великими мріями, але це також він намагається приховати, адже його шлях до успіху все ще обтяжений численними випробуваннями.

Опис маєтку і двору:

Маєток принцеси знаходиться в старовинному замку, що височіє на пагорбі, огороджений високими стінами з каменю. Двір оточений бездоганно доглянутим садом, що квітне в будь-яку пору року. Величезні дерева створюють тінь і забезпечують прохолоду, а безліч квітів, від лаванди до троянд, заповнюють простір яскравими кольорами та ароматами. Високі статуї і фонтан створюють атмосферу спокою і величі.

В центрі двору знаходиться великий палац, де все виконано з витонченим смаком — витончені меблі, дорогі тканини на вікнах, багаті килими, які покривають підлогу. У палаці є величезні зали для прийомів, бібліотека з рідкісними книгами і дипломати, які працюють під час найважливіших зустрічей.

Ізабела вирішила вперше вийти з свого затишного залу навчання та пройти до кухні для того, щоб перевірити, як йде приготування страв для майбутнього банкету.

Кухня замку величезна і схожа на справжню майстерню. Велика кам'яна піч, де кипить потужний вогонь, відправляє аромати свіжоспечених хлібів і страв по всьому замку. На столах стоять величезні каструлі з бульйонами, овочами та іншими делікатесами. Тисячі приправ і спецій відбивають ароматами повітря, і великі вікна дозволяють сонячному світлу проникати до серця цього робочого місця. Тут не лише готують їжу, але й відбуваються незабутні моменти дворового життя.

 Її увагу привернув юний чоловік, який був новоприбулим лицарем.

Джеймс спочатку прийняв Ізабелу за звичайну служницю, що працює на кухні. Він побачив її ніжний, але елегантний вигляд, але не міг здогадатися, що це принцеса. Вражений її красою, особливо її виглядом і, що цікаво, — лінією грудей, він швидко закохався. Її спокійний та розважливий погляд змусив його почуватися не так, як з іншими жінками. Він навіть помітив її впевненість у кожному русі.

Ізабела, хоч і була здивована тим, що її прийняли за звичайну служницю, вирішила не виправдовуватися, принаймні на цей момент. Між ними виникла моментальна симпатія, хоча Ізабела була все ще занурена в свої власні думки щодо обов'язків перед родиною.

Ізабела повільно просувалася по кам'яних плитах, що покривали підлогу кухні. Світло свічок і великого вогню на пічній полиці створювало теплу атмосферу, наповнену ароматами запечених страв. Її погляд, однак, не був зосереджений на їжі. Вона зазвичай обходилася без розкошів і гучних святкувань, адже її справжня мета була в іншому — в організації королівських справ.

Кроки Ізабели привернули увагу чоловіка, який був принаймні на голову вищий за неї, з рудим волоссям, яке спалахувало в огнях пічного вогню. Це був Джеймс, новоприбулий лицар, що приєднався до королівського двору, обіцяючи служити родині Плантагенетів. Він стояв поряд з великим дерев'яним столом, на якому складалися кошики з овочами і м'ясом, і готував кілька страв для вечірнього банкету.

Ізабела не могла не помітити, як його погляд миттєво зупинився на її фігурі. Він не одразу зрозумів, хто вона.

"Вибачте, — сказав Джеймс, нахиляючись, — ви шукаєте щось? Я можу допомогти."

Ізабела злегка здивувалася його манері говорити, такій простій і водночас благородній. Вона стиснула губи, розуміючи, що виглядає дещо неприязно для того, хто взагалі не мав уявлення про її статус.

"Я просто оглядаю страви," — сказала вона, її голос був спокійним і беземоційним. "Мабуть, це буде дуже цікавий банкет."

"Звичайно, — погодився він, все ще не усвідомлюючи, хто вона. — Я чув, що на ньому буде чимало високих гостей. Але ви... ви маєте вигляд служниці. Так?"

Ізабела стримано посміхнулася, не виявляючи гніву від його припущення, хоч і мала бажання його виправити.

"Так, я, безперечно, виглядаю як служниця, — відповіла вона, іронічно піднявши брови. — Але це не зовсім так."

Джеймс здивовано подивився на неї, не розуміючи, що вона має на увазі. Вона була одягнена у просту сукню темного кольору, але її постави, грація і спокійна велич були такими, що навіть йому, з його вродженою здатністю розпізнавати людей, це здалося чимось незвичним.

"Вибачте, я не хотів вас образити," — сказав він, нахиляючи голову. Його погляд не міг відвестися від її очей. Блакитні, яскраві, вони дивилися на нього з непідробною цікавістю. "Але ви дійсно виглядаєте, як одна з тих, хто працює на кухні."

"Можливо, я і виглядаю так," — знову усміхнулася Ізабела. Її усмішка була спокійною, але в її погляді було щось таке, що не можна було просто ігнорувати. "Але я маю бути дещо обережною в таких питаннях."

Джеймс кивнув, але все ще не мав ані найменшого уявлення про те, що вона може бути кимось більшим, ніж просто працівницею в королівському замку. Він продовжував глядатися на її привабливу постать — довге світле волосся, що спадало на плечі, і те, як сукня облягала її фігуру.