Читати книгу - "Game over, Олександр Юрійович Есаулов"

- Чекай-но, — Кадим задумливо почухав потилицю, — а якщо заекранник помилився? Якщо він переплутав крапки й тире? Тоді що ж вийде? А тоді вийде «СОС»! Зрозуміло?! Ніяке не «ОСО» і тим більше не «ОСА», a «SOS», міжнародний сигнал небезпеки! Ось що тоді вийде!

- Ось тобі й догралися, бісові віники! А може, помилка? Може, просто збіг? — непевно, немов не вірячи сама собі, сказала Шана.

- Ага, як же… Збіг… — Кадим знову поліз п’ятірнею в потилицю, — мене зараз зовсім інше хвилює: хто подає ці сигнали?

- Я не думаю, що це Оріг, — Рик зняв руки з клавіатури, — щоб змусити так блимати лампочку у віртуалі, треба дуже добре знати програмування, а Оріг просто гравець. Та й чого б це він раптом назад захотів? Ні, тут щось інше… Але ж… Хіба мало там заекранників?

- Ну і що будемо робити? — Шана питально подивилася на товаришів.

- А що тут думати? — почав гарячкувати Кадим. — Рятувати треба!

- Ага, Чип і Дейл поспішають на допомогу! — засміялася Шана. — Як рятувати? Минулого разу нас туди Гірея затягла, а тепер як ти до Заекрання потрапити збираєшся? Чи ти вважаєш, що Гірея така дурна і вдруге тебе затягне? Щоб ти, знаючи секрети, усе царство розвалив, а її саму Великому Процесору віддав на перевиховання? Розігналася, аж спотикається!

- Тю, та в чому проблема? — продовжував гарячкувати Кадим. — GAME OVER! - прокричав він заклинання й щосили тикнув кулаком в екран монітора.

Сту-у-ук!

- Ой-ой-ой! Хай йому грець!

Незважаючи на серйозність ситуації, Шана не втрималася й пирснула в кулак. Рик просто розреготався.

- Ну ти даєш! Так і монітор розбити можна!

Кадим дув на пальці.

- А чому ти вирішив, що заклинання «GAME OVER»? Це з того боку екрана, а з цього, мабуть, заклинання зовсім інше.

- Логічно припустити: якщо вихід з того боку «GAME OVER», то вхід з цього боку «START», - Шана питально подивилася на Рика, немов намагаючись знайти підтримку.

- START, - неголосно сказав Рик і обережно постукав пальцями по екрану. Екран відгукнувся глухим звуком.

- Не спрацювало, — прокоментував Кадим.

- Може «INPUT»? - запропонувала Шана.

Спробували з тим же результатом.

- Послухайте, як же я раніше не здогадалася? Це слово «ENTER»! Це англійською — «ввести»». Ввести мене в гру! Ось заклинання!

- Схоже, — обережно погодився Рик.

- Та чого там, — знову гарячкував Кадим, — стопудово! Шано, ти не просто гігант, ти гігантський гігант. Ні, ти гігантично гігантський гігант!

- Почекай ти! Може, рано ще хвалити.

- Спробуємо: «ENTER»!

Екран монітора вкрився легкими брижами, а потім його немов затягло легким серпанком. Рука Рика повільно заглибилася в синє марево аж по лікоть.

- Є, вийшло! — радісно вигукнув Рик.

- Ну що ж, залишилося придумати план операції.

- Операція «Порятунок»», — урочисто сказала Шана.

- У вас є план, містере Фіксе? — єхидно запитав Кадим.

РОЗДІЛ З

У нас є план, містере Фіксе!

- План? — задумливо проговорив Рикпет. — План… Давайте подумаємо. Від батога й контролю Голосу себе убезпечити треба? Треба. Значить, потрібне гумове взуття. Не ходити ж знову в гумових килимках! Ну там, кеди чи кросівки. Шляхи відходу теж відомі. А ось як вирахувати того, хто подав сигнал?

- Стривайте! — раптом вигукнула Шана. — Ані слова!

Вона приклала палець до губів, закликаючи до повної тиші й показуючи на комп’ютер, шепнула Рику на вухо:

- Виключи комп.

-Ти…

- Роби, що кажу.

Рик підкорився. Екран згас.

- Шано, ти чого це?

- Я думаю, що Гірея вже все знає про наші плани. Комп же у нас включений був! І гра в нього завантажена. Вона ж на своєму екрані все бачила й чула.

- Ось бісові віники! — Рик ударив себе по коліну. — Як же я не подумав!

- Почекай! Може, ще нічого й не трапилося. Чого б це їй саме на наш екран дивитися?

- Ага, звичайно, не трапилося! А Рик руку по лікоть в екран засовував? Вона ж у кабінеті Гіреї й висунулася! Думаєш, вона не помітила? У неї що, щодня руки з екранів вилазять? Та вона відразу до екрана підлетіла й очей з нього не спускала, і вух не відводила. Мабуть, упізнала вона нас і чекатиме.

Кадим традиційно поліз п’ятірнею в потилицю. З усього виходило, що Шана мала рацію.

- Ну ось що! — Рик піднявся й закрокував кімнатою. — Коли ми тікали від Гіреї, що знайшли в її кабінеті? Грибок, через який вона на цифру перетворювалася. І її в кабінеті не було. Правильно? Значить, треба вирахувати, коли її в кабінеті немає, прийти й вирубати грибок. І нехай вона собі в цифрі й залишається!

- Правильно!

- Залишилася дрібничка: вирахувати, коли вона на цифру перетворюється, а то потрапимо їй просто в руки!

- Ми коли із Заекрання йшли? Вранці? Її ж не було тоді, пам’ятаєте? Значить, і тепер треба йти вранці. Ти як думаєш?

- Напевно, це правильно, — погодилася Шана.

- О дев’ятій? Раніше? — Кадим підстрибував від нетерпіння. Йому не терпілося кинутися в бій.

- Усе це добре. Але як ми знайдемо того, хто увімкнув сигнал небезпеки? — Шана запитувала Рика, визнавши в ньому керівника операції.

- Та чого! Вліземо в бійку, а там видно буде, — як завжди, поспішав Кадим.

- Ну ні! Що значить — вліземо в бійку? Може, все вийде й без бійки, — заперечила Шана.

- Я думаю, що тут Кадим має рацію. Треба підняти в Заекранні гарну бучу, і тоді ті, хто хоче врятуватися, самі нас знайдуть. А зброю роздобудемо в глюків.

- Ну що ж, я готовий!

- Ні, Кадиме, рано ще. Операцію призначаю на завтра. Збір у мене, пів на дев’яту. А зараз гайда на кухню, чай пити.

- А чому не сьогодні?

- Кажу, рано ще. Треба гумове взуття