Читати книгу - "Безлюдні острови 14-16, Вальдемар Лисяк"

class="a">[10]. Влада окремих країн грандіозно святкує візит Папи (Ватикан на це не має впливу, пишнота нікому не нав’язується), знаючи, що інакше народні маси не пробачать їм поганий прийом намісника Божого. Цього хочуть люди, а критики роблять вигляд, що не знають про це. Найлегше зрозуміти італійських кардиналів, яким нудить думка, що жоден італійський папа ніколи не був так любимий світом.

Навіть любов людей до Нього піддається варварському обстрілу. Жовта-жовта газетка "La Republica", яка в італійській пресі передує в ненависті до Папи і називає подорожі Святішого Отця "поїздками для фанатиків", підсумувала (11 листопада 1982 р.) іспанський ентузіазм так: "На стадіоні Бернабо в Мадриді, наповненому молоддю, збожеволівшою від Войтили, видовище було гнітюче. На жаль, молодь сьогодні теж може бути прислужливою. Після овацій, пісень і танців, які, здавалося, були ознакою юнацької свіжості, відбулося вручення подарунків (...) Хлопці й дівчата вишикувалися в довгий ряд і стали на коліна перед Папою, вручаючи подарунки. Як переможені переможцю. Войтила сидів там, там, нагорі, серйозний, всунувшись у низький трон, поклавши руки вздовж підлокітників. Це був не Папа, а східний сатрап".

Називати людину, яка бореться за людську гідність, "східним сатрапом" навіть дотепно (в стилі чорного гумору). Решта є нікчемністю. Чи хтось тисне на селян, щоб вони кидали квіти до ніг Іоанна Павла, як це відбувається в багатьох країнах? Коли в Альба-де-Тормес, місці смерті святої Терези Авільської, з'явився "антипапа" Клементе Домінгес (той самий тип, який за один день канонізувала тридцять тисяч святих, включно з Колумбом і генералом Франко, і має єпархії в Європі та Америці), жителі прогнали його палицями – чи хтось їх до цього примушував? В університетських містах студенти розстеляють свої плащі на землі перед Іоанном Павлом ІІ – може хтось стоїть над ними з батогом чи нагороджує їх за це? Ви не можете по-справжньому змусити когось закохатися, приставивши пістолет до його голови або соваючи гроші до кишені - це йде від серця та мозку. Папа-поляк просто має що сказати людям, у тому числі молоді – те, що доходить до них, що зігріває їх і наповнює підбадьоренням, те, чого вони довго чекали. Кожна Його подорож показує, скільки мільйонів людей, які співають Його ім’я, потребували того, що Він проповідував. Звинувачення все ще бунтівної молоді Заходу в "прислужливості" є ганебною демагогією; шана, яку це покоління віддає Папі, чітко доводить, що його вчення заповнює порожнечу, створену секуляризмом для молоді, і що християнство було занадто рано класифіковано як пережиток.

Коли журналісти вирушили до "лівого" перуанського священика Густаво Гутьєрреса, якому Ватикан оголосив догану, в надії витягти з нього антипапські заяви, вона з тріском провалилася. Вони почули, між іншим: "Навіть два мільйони поліцейських не змогли б привести майже мільйон молодих людей до Папи, але магія, яка змушує п'ять мільйонів вийти на вулиці..." (El Pais, 8 лютого 1985).

Ці мільйони, щасливих лише від погляду на Святого Отця, є найкращою відповіддю Його супротивникам. Це ті самі "мільйони й мільйони віруючих", яких, за словами кожнєвських, Папа хоче зробити нещасними в ім’я догматів.

Безперечно, здатність критикувати Главу Церкви є ознакою демократії. Але коли бачиш, до якої брехні та наклепів вдаються ці снайпери, починаєш замислюватися, чи не є перша частина речення Черчилля про демократію: ("Демократія — це найгірший з устроїв, але всі інші ще гірші") — наймудрішою.

Ти не зцілиш планету чи виправиш людину – вам перешкодить щось більше, ніж парадокс Зенона. І ти помреш, відчуваючи поразку не з власної вини, як і всі інші, подібні Тобі.

"А може, може навіть над Твоєю могилою

Чорний наклеп дзьобом лясне,

Вітер твій пил розвіє на всі боки,

Твоя душа піде на паству язиків,

Замученому за спасіння світу,

Посмертних пам'ятників ніхто Тобі не поставить!

І коли вся історія Тебе забуде,

Коли над Твоєю могилою пролине сто століть,

Лише якась народна пісенька

В майбутньому про Тебе пам'ять збереже!".

Ришард Бервінський "Героям наших днів".

Примечания

1

Король, Обманщик (Авантюрист), Злодій, Гієна.

2

Диявол

3

"Гегелівська діалектика була найвищою формою діалектики, розвинутої на підґрунті ідеалістичної філософії (...) У гегелівській тріаді, тобто в тристадійному циклі діалектичних перетворень, що складають закономірність розвитку мислення і всієї дійсності, першою стадією циклу розвитку є теза, наступним є заперечення: антитеза, а завершальною є синтез, який є запереченням обох попередніх етапів, і по-новому поєднуючи закладені в них ознаки, призводить до створення нової, вищої якості, і в той же час є відправною точкою для наступного циклу розвитку" ("Велика загальна енциклопедія PWN").

4

"А скільки у Папи Римського дивізій?" (І. Сталін, нібито, в бесіді з Черчиллем в 1944 році)

5

Ватиканська гвардія (близько 95 швейцарських гвардійців і близько 100 поліцейських у формі) не носить вогнепальної зброї.

6

Від Герострата, який у IV столітті до нашої ери підпалив храм Артеміди у Ефесі, щоб здобути славу. І досі його ім'я зробилося синонімом одержання розголосу через злочин.

7

Мається на увазі приз фестивалю в Сан-Себастьяні.

8

Незважаючи на захист і пильність, які посилювалися в результаті кожного нападу, життя Папи все ще в небезпеці. У 1984 році під час подорожі до Південно-Східної Азії «вбивця», який націлив на Найсвятішого Отця іграшковий пістолет, показав, що забезпечити 100% безпеку Папи практично неможливо

9

Характерним для американської культури був і "польський" номер журналу "Плейбой", в якій польська "playmate" (дівчина з головного фоторепортажу разом з розкладним плакатом), якась Глазовська, за звичаєм цього журналу, була зображена на багатьох фотографіях без одягу і без будь-яких обмежень відносно збочених поз. Весб цей матеріал був, нібито, присвячений "польському Папі римському". Текст, який супроводжував фотографії, починався словами: "Коли Іоанн Павло ІІ здійснив свій історичний візит до Чикаго, він почувався як вдома, тому що не обов’язково їхати до Польщі, щоб знайти красивих польських жінок". Далі можна було прочитати, що Ґлазовська є практикуючою католичкою та шанувальницею Папи та погоджується з ним у питанні не надавати священицькі свячення жінкам. Фоторепортаж закінчувався її світлиною перед плакатом із Іваном Павлом ІІ, банером із написаною польською