Читати книгу - "Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом"

мають спільні інтереси, чи зробити комусь послугу, пояснивши його (її) ситуацію потрібній людині. Звісно, що не всі плітки корисні, але вони не обов’язково мають за мету підступні наміри. Той, хто грає за Правилами, ніколи не вдається до пересудів. Та й узагалі — навіщо це робити, коли навколо стільки цікавих тем для балачок?

Проте, окрім цілком незагрозливих, бувають іще й інші категорії «новин». Є, наприклад, новини, які вас просили не розголошувати, та поки що ви не розумієте, чим вони можуть зашкодити. Є новини, які ніби й можна обговорювати (ніяких особливих заборон стосовно них не було), та, можливо, поділившись із вами певною інформацією, людина не передбачала, що ви її комусь повідомите. Є новини, про які ви дізналися через третю особу чи взагалі випадково.

Деякі люди мають великі таємниці. Таємниці інших здаються зовсім несуттєвими. Ви, фактично, не розумієте, чому їх не можна розголошувати. Іноді вам здається, що в інформації, яку людина вважає секретною, нічого таємничого немає. Хто ж має визначати, що насправді є таємницею?

Я скажу вам хто. Людина, якої це стосується, від якої це походить. Вона вирішує, наскільки серйозна її таємниця, і сторонніх не повинно хвилювати, чому вона для неї важлива. Є лише одне правило, якого ви мусите дотримуватися: тримайте язик на зашморзі. Якщо ви маєте найменші сумніви стосовно того, чи можна розголошувати повідомлену інформацію, просто мовчіть.

А раптом вони не просили про це? Мовчіть, і все. А припустімо, вони не казали, що це секрет? Ані пари з вуст. А коли цей секрет відомий усім? Тс! А якщо людина вам неприємна? Байдуже — тримайте таємницю при собі. Гадаєте, вона не важлива? Проте для цієї людини вона може мати значення, тож бережіть її. А якщо …? Нічичирк! Жодних «раптом», «припустімо», «коли», «якщо». Таємниця є таємниця, і, коли вона не ваша, не вам її розголошувати.

Деякі люди глибоко непокояться через те, щоб їхній секрет не став відомий, а ви не можете зрозуміти чому. Та ваша думка при цьому не важлива. Можливо, вони мають рацію, а можливо, помиляються, та в будь-якому разі не вам про це судити. Вам довіряють, а покластися можна лише на того, хто ніколи не поширює чутки або плітки. Кому потрібен друг (подруга), який (яка) вирішує на власний розсуд, котру з ваших таємниць зберегти, а котру розпатякати?

Сподіваюся, я висловив свій погляд. Додам іще одне. Щоб зберегти таємницю, нікому не розповідайте, ніби вам щось відомо. Ледве сказавши: «Я дещо знаю, та не повинен тобі говорити…», ви зрадите довіру людини, яка поділилася з вами цим секретом.

ПРАВИЛО 30

Навчіться зберігати таємницю

  «Зазирніть страхові в очі»

У головах багатьох із нас є декілька демонів. У когось їх ціла армія. Вони вичікують у засідці, а потім починають нашіптувати вам щось неприємне, жахливе чи сумне. Змушують вас хвилюватись і панікувати. Саме це і зміцнює ваших маленьких демонів — вони живляться страхом і панікою. Щоб вижити, вони повинні змусити вас почуватися погано.

Ви намагаєтеся затулити вуха, та це не спрацьовує — вони засіли у вашій голові. Ви женете їх, а вони у відповідь тільки веселіше регочуть. Проти них немає зброї.

За винятком однієї. Світлі, радісні думки — єдине, що змушує їх ховатися по своїх кутках, критися в найтемніших, найглибших щілинах. Вони не здатні опиратися позитиву.

Звісно, що збирати веселі думки і спогади нелегко, коли доводиться захищати свій здоровий глузд від зграї демонів. Отже, ви маєте бути завжди озброєними й готовими до бою. Якщо у вашій голові живуть демони, знайдіть заспокійливі, підбадьорливі думки, які відіб’ють диявольську атаку. Більшість із нас має щось на кшталт затишного місця, де можна перепочити думками, — облаштуйте будинок своєї мрії, згадайте якусь щасливу подію, сплануйте уявне побачення — що завгодно, лише б допомогло. Інколи достатньо просто захопити мозок ідеєю, спроможною привернути до себе увагу. Таким чином ви не дозволите демонам непомітно підкрастися з-за спини.

Ви, напевне, можете передбачити, коли ваші демони накинуться на вас: о другій ночі, коли ви перевтомлені, чи коли збираєтеся відвідати матір… Тож на цей час доцільно запастися позитивними думками та бути напоготові. Можете змінювати свої приємні думки — чи відволікальні маневри — як завгодно часто, та ви повинні завжди мати в запасі принаймні ще один спосіб. Не використовуйте його, доки не знайдете наступний.

Що ефективніше ви відбиватимете нападки демонів, то слабшими вони ставатимуть. Це природно. Не такі вже вони й розумні — вони з’являються в певний час за звичкою чи тоді, коли ситуація виглядає непевною. Якщо ви здатні тримати їх на відстані, вони навряд чи змінять тактику та підкрадуться до вас за інших обставин. Але якщо це трапиться, ви будете озброєні.

Урешті-решт, коли навчитеся не поступатися їм, а зустрічати їх щасливими думками, вони ослабнуть і дадуть вам спокій. Деяким людям для зміцнення захисту потрібна професійна допомога, і тут нічого страшного немає. Комусь так і не вдається цілком позбавитись усіх демонів, та щасливі думки знизять їхній натиск до прийнятного рівня. А хтось примудряється розпрощатися з ними назавжди.

ПРАВИЛО 31

Замініть погані думки на приємні

  «Щороку давайте новорічні обіцянки»

Я багато років курив і декілька разів намагався кинути. Одного разу я протримався вісім місяців, та зрештою знову не встояв перед спокусою. Щоразу, коли я кидав курити, то планував, як це робитиму, вирішував, коли викурю свою останню сигарету (щонайменше двічі — у переддень Нового року), насолоджувався кожною її затяжкою перед тим, як відмовитися від куріння. Минало декілька днів — навіть годин — і я знову повертався до старої звички, не в змозі полишити її назавжди.

Одного вечора 2002 року я сидів перед телевізором і курив, коли натрапив на програму, яка повністю змінила моє ставлення до тютюну. Тримаючи напіввикурену сигарету в руці, я раптом вирішив, що більше не куритиму10. Я загасив недопалок і з того часу не викурив жодної сигарети. Звісно, мене вабило, та я завжди знаходив у собі сили встояти.

Річ у тім, що того разу мені вперше справді захотілося кинути. Це було не просто відчуття, що я «повинен», — було справжнє бажання. І я усвідомив: байдуже, про що йдеться — куріння, схуднення, збільшення фізичних навантажень тощо, важливо — знайти достатньо дієву мотивацію, аби реалізувати своє рішення. Ви не можете зненацька змусити себе хотіти щось зробити, у вас має з’явитися щире бажання. Інакше це лише питання часу, коли ви повернетеся до старого способу життя.

Мотивації можуть бути геть різними для різних людей. Хтось може спостерігати, як близька людина помирає від хвороби, спричиненої курінням, і продовжувати курити. Не можна піти й купити готову мотивацію, треба віднайти свою власну. Один із моїх братів кинув курити в очікуванні 24-годинного польоту до Австралії — знав, що курцем його не витримає. Тож він мав перейти до категорії некурців, перш ніж потрапити на борт літака.

Сумніваюся, що телепрограма, яка змусила мене позбавитися шкідливої звички, стала б стимулом для когось іще (коли вам уже так кортить дізнатися, у ній ішлося про паразитів), та це якраз нормально: мотивація — річ суто особиста. Суть ось у чому: щойно ви знайдете свою власну мотивацію — і неважливо, коли це станеться, — ви почнете відповідно до неї діяти. А от намагаючись досягти чогось без мотивації, через «повинен» — наприклад,