Читати книгу - "Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом"

думала про переведення, то більше усвідомлювала, що насправді її влаштовувало те, що вона мала. Кваліфіковані викладачі, школа близько (що важливо), та й не хотілося ризикувати. Вона вирішила залишитися там, де була. Обмежилася колом друзів, яких мала поза школою, а школу радше сприймала як місце роботи, ніж можливість спілкування.

Тепер дівчина була задоволена. Чому? Бо це вже не була пастка — вона залишилась у школі за власним вибором. Вона сама розпоряджалася власним життям і свідомо вирішила нічого не міняти.

Тому й вам слід обміркувати всі можливості. Ви можете повернутися на те саме місце, з якого починали. Проте, якщо ви відмовитеся від ролі жертви, натомість візьмете на себе відповідальність за своє життя, безупинно шукаючи кращу альтернативу невдалим життєвим обставинам, може статися, що ваша ситуація здасться вам не такою вже й поганою. Звісно, усе може закінчитися тим, що ви зміните своє життя. Це теж чудово. Тільки не скаржтеся, ніби не маєте вибору, ніби ви у безвиході — навряд чи воно так насправді.

ПРАВИЛО 27

Пам’ятайте, що ви маєте вибір

  «Позбувайтеся щоденної рутини»

Іноді здається, ніби наше життя — низка дріб’язкових роздратувань та проблем, які насправді не такі вже й важливі. Випрати речі, завершити доповідь, перевірити рівень мастила в двигуні, купити хліба (до щотижневої закупівлі ще далеко, а він закінчується), зателефонувати мамі, перенести зустріч, сплатити рахунок, дописати есе, відправити лист. Часто доводиться звертатися до інших людей — телефонувати комусь декілька разів, доки застанеш на місці, поставити до відома боса, перш ніж перенести зустріч, порадитись із викладачем перед завершенням есе.

Хіба було б не чудово, якби всі ці дрібниці більше не заважали й ви могли нарешті знайти вільну годину й розпочати жити по-справжньому? Якщо скласти до купи весь час, витрачений на ці несуттєві дрібниці, у вас з’явилося б чимало додаткових можливостей утішатися життям.

Якщо ви дотримуєтеся такої думки, то помиляєтесь. Тому що, як не дивно, з цього мільйона дрібних мізерних справ і турбот фактично й складається життя. Воно нагадує полотно пуантиліста9: усі ті крихітні мазки — коли дивитися на них із достатньої відстані — формують одну велику картину. Чудове враження. А прибери крапки — мало що залишиться. Моя близька приятелька, яка втратила свого чоловіка, розповідає, що деякий час після його смерті її дратували дрібні хатні справи та життєві потреби. Протягом декількох тижнів вона їх просто ігнорувала, бо могла собі це дозволити. Та не встигло все те відійти в тінь, як вона відчула порожнечу — не було працювати коло чогось. Вона усвідомила: щоденна рутина насправді не є негативом і не заважає життю, до неї потрібно ставитися позитивно. Перерви між серйозними справами виявилися важливішими за самі справи.

Я не кажу, що в житті немає важливих речей, але зазвичай воно складається з дрібниць. Ви можете присвятити все своє життя благодійності, та вас усе одно дратуватиме, коли відправлення з грошовою допомогою приходитимуть із запізненням, або ж вам доведеться бігти по молоко перед черговою зустріччю чи хвилюватися через кішку, яку треба вчасно нагодувати. Припустімо, ви більше схильні насолоджуватися життям і вирішили перетворити його на суцільне свято. Навіть тоді вам не уникнути клопоту: ви будете змушені пристосуватися до розкладу руху літаків чи припливів і відпливів, вибирати продукти, купувати одяг, шукати загублені ключі.

Закладаюся, що навіть у Папи Римського трапляються дні, коли він не може відшукати улюблені шкарпетки. Президентові США доводиться виділяти час, аби проінструктувати помічника, як зібрати всі квитанції та передати їх бухгалтерові. Королева раптом пригадує, що мала намір подарувати щось особливе на день народження своїй фрейліні і повинна швидко те щось знайти. Це життя. Я вважаю, що насправді ця метушня і є життям. Це все, що врешті-решт важливо. Приймайте дрібниці з радістю.

ПРАВИЛО 28

Життя складається з дрібниць

9

Пуантилізм — стиль живопису, що вирізняється особливою технікою: картина складається з окремих крихітних мазків правильної форми (крапок чи прямокутників) чистими кольорами; загальне враження від полотна формується лише тоді, коли роздивляєшся картину з певної відстані. (Прим. перекл.)

  «Не зраджуйте своїх мрій»

Коли я був молодшим, то хотів жити на кораблі. Я любив кораблі. Одного літа я працював на шотландських риболовецьких траулерах і відтоді мріяв стати власником корабля. Я жив би піратським життям — бурхливим, незалежним і сповненим пригод.

З того часу я поміняв багато човнів. Жоден із них не був достатньо просторим, аби перетворити його на помешкання, але на човні можна було насолодитися мандрівкою, коли з’являвся вільний час. Човни були різні — веслові та гумові надувні, зі склопластику з підвісним мотором, байдарки та невеличкі катери. Я пообіцяв собі, що одного дня придбаю доволі велику яхту, на якій можна буде жити. Багато разів траплялися ситуації, коли до здійснення мрії залишався один крок, але цього так і не сталося.

Річ у тім, що я одружився, народилися діти. Після роботи в мене не залишалося часу, щоб працювати на яхті — а їй треба приділяти чимало уваги, якщо ти там живеш. Або ж я працював дистанційно й не міг обійтися без електрики, опалення й поштової скриньки. Багато років по тому я нарешті визнав, що, певно, насправді не маю більше бажання жити на воді. Я досі закоханий у цю ідею, та вона не стане реальністю, принаймні на тривалий період.

Спочатку це здавалося дуже прикрим. Бо я ще не полишив своєї мрії. Тепер я усвідомлюю, що не хочу жити на човні. Якщо б я цього хотів, то здійснив би своє бажання. Мені просто дуже приємно про це мріяти. Один із моїх дорослих синів живе на яхті, тому я розумію, скільки там треба працювати та скільки докладати зусиль. Він це обожнює. А я глибоко в душі підозрюю, що таке життя може мені сподобатися менше, ніж я думаю. Я не уявляю, що б робив на маленькому плавучому острові з трьома підлітками, тому більше не прикидаюся, ніби мені подобається мерзнути й мокнути. Коли мені знадобиться папір, я хочу мати змогу вискочити з дому, не чекаючи на приплив. Мене не приваблює можливість сідати в човен у темряві під дощем, аби дістатися берега.

Раніше мені здавалося, що я зрадив свої мрії, відмовившись від них і ставши сухопутним щуром. Я вважав, що «повинен» здійснити свій задум, оскільки багато років тому пообіцяв собі це зробити. Проте наші пріоритети змінюються, і необхідно зважитися на відповідні зміни та не почуватися винними.

Ви можете прагнути дістатися вершини кар’єри, а потім одного дня прокинутись і зрозуміти, що насправді для вас значно важливіша родина. Можете вирішити спрямувати всі свої зусилля на певну благодійну справу, а за декілька років усвідомити, що хочете відійти від цього та присвятити себе чомусь іншому. Це нормально. Коли вам двадцять, ви не можете знати, що робитимете в шістдесят, навіть у п’ятдесят не можете цього знати. Ми змінюємося, змінюється світ, змінюються люди навколо нас. Тож домагайтеся своєї мети на будь-якому етапі свого життя та будьте готові до того, що ваші цілі зміняться.

ПРАВИЛО 29

З часом пріоритети змінюються

  «Люди мають право знати»

Немає нічого цікавішого, ніж переповісти приятелеві якусь пікантну новину. Інколи така звістка стає корисною для всіх. Ви можете згуртувати людей, які до цього навіть не усвідомлювали, що