Читати книгу - "Батько мого друга, Джулія Ромуш"

- Що це? - Почувся його голос. Ось же чорт, він явно побачив цей м'яч. Яка ж незручна ситуація.

Якраз в цей самий момент красива дівчина, точніше, колишня дівчина Артема Придурковича, промчала повз мене на всіх парах, практично збила мене з ніг. Але їй сьогодні можна, я їй вибачила навіть з почуття жалю і жіночої солідарності.

А тепер непогано було б якби хтось виявив це співчуття до мене. Мені треба було увійти в клітку з тигром. І цей тигр був вічно голодний, і ніколи не втрачав шансу мене розтерзати. Так і сьогодні, крім усього іншого, він знаходився ще й в огидному настрої. Ох, сьогодні був явно не мій день.

- Це ... моє, - я опустила погляд у підлогу та увійшла в його кабінет. Намагалася не дивитися на чоловіка, очима шукала м'яч. На мій превеликий жах, він закотився прямо в центр кімнати, якраз туди, де стояв Артем.

- Що ти тут робиш? - Його голос був гострим немов лезо, яке до болю різало мої нерви, - підслуховувала? Може ще й підглядала?

- Я не спеціально, - я практично зізналася в тому, що я це зробила ... - Я просто проходила повз і зупинилася від подиву, коли почула голоси.

- А що тебе здивувало? - Начебто просте запитання, а мені від нього погано стало.

- Те, що Ви тут, - сказала не подумавши.

- А хіба я не можу бути тут? - Він продовжував насідати, і я відчувала себе немов на допиті. При чому кожен раз даючи неправильні відповіді.

- Ні, можете ... але ...

- Ну, ти вже вибач, що я опинився у власному будинку. Таких вибачень буде достатньо чи мені якось ще вимолювати у тебе вибачення?

Від його слів мені хотілося провалитися крізь землю. Мало того, що я виставила себе дурепою, так ще й він не упустив можливості наді мною познущатися. Все як завжди. А Тимур ще й дивувався чому це я не хочу приходити в його будинок. Ось для того, щоб не потрапляти в такі ситуації. Щоб у його батька не було приводу мене принижувати.