Читати книгу - "Я (не) люблю осінь, Літа Най"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Аня простягнула мені самокрутку, але я помотала головою, відсторонюючись подалі.
– Ні, я не буду, – тихо промовила я.
– Та не бійся, – усміхнувся Богдан. – Там нічого важкого. Легенький збір.
– Ага, звіробій і ромашка, – хмикнув Артем і всі присутні засміялися.
– Ні, я серйозно, – не вгамовувався хлопець. – Навіть новачкам нічого не буде.
– Відвали, чувак, – втрутився Руслан, при цьому його голос пролунав радше стомлено, ніж роздратовано. – Це не твоя дівчина, щоб розповідати їй, що робити.
– Воу-воу-воу, – сміючись, підняв руки вгору Бодя. – Зрозумів. Був не правий.
– Давайте краще пограємо, – відгукнулася Олена. Узявши одну з порожніх пляшок з-під вина, вона пустотливо усміхнулася. – У «пляшечку».
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я (не) люблю осінь, Літа Най», після закриття браузера.
