Читати книгу - "Від любові до ненависті, Крістіна Жиглата"

Неділя. Вісім годин вечора.

Мама сьогодні знову затримується допізна. Нещодавно вона зателефонувала і сказала, що буде опівночі. А у мене з'явилася ідеальна можливість вивчити вміст другої коробки. Але перш ніж почати, я мала позбутися Машки, яка завжди була надто цікавою і догадливою.

Коли сестра повечеряла, прийняла душ і перевдягнулась у піжаму, я взяла її за руку і відвела до кімнати мами.

- Побудь тут... Сьогодні мені потрібний особистий простір, - пояснила.

Машка спробувала обуритись, але коли вона побачила, що по телевізору почався її улюблений серіал, тут же заспокоїлася.

А я пішла в свою спальню, радіючи тому, що в мене з'явилося кілька годин для того, щоб поритися в ящику. Звичайно, цього часу буде мало, але все ж таки… Для початку хоч щось.

Увійшовши до кімнати, я зібрала своє довге, густе волосся у високий хвіст, оголюючи плечі… Сьогодні було якось дуже жарко і душно, тому переодягнувшись у просту білу майку та шорти, я опустилася на підлогу, приймаючи позу лотоса.

Але я не встигла навіть витягти коробку з-під ліжка, як почула сторонній звук, що доносився з балкона. Двері злегка були прочинені, щоб впустити в кімнату свіже повітря, тому те, що відбувалося на вулиці, було чітко чутно. А чула я скрип поручнів і чиїсь кроки. Через кілька секунд новий порив легкого вітру приносить у кімнату запах сигаретного диму та запах... Вже знайомий запах парфуму Ярого.

Я повільно підводжуся на ноги і прямую до балконних дверей, прибираю вбік напівпрозору фіранку і сильніше прочиняю двері. Перше що потрапляє у моє поле зору це сідниці Максима, обтягнуті у прості потерті джинси, а потім я бачу  його широку, мускулисту спину. Чоловік стояв до мене спиною, опершись ліктями на перила балкона, і спокійно собі курив.

- Якого біса…, - не стрималася я. Макс поволі повернув голову і кинув на мене швидкий погляд через плече. На його губах прослизнула легка усмішка.

- Невже, ти вмієш лаятись? – зауважує, з якимсь сарказмом у голосі. А потім знову дивиться на нічне місто і продовжує курити.

- Як ти тут опинився? - Запитую розгублено, вийшовши на балкон і виглядаючи на зворотний бік поручнів. Я думала, що побачу там сходи чи якусь мотузку, але нічого, крім порожнечі, там не було.

- Я вмію переміщатися у просторі, ти не знала? - кидає жартома, а я невдоволено підтискаю губи, схрещуючи руки на грудях.

- А якщо чесно…

- А якщо чесно... Знаєш, що таке паркур? - Запитує і я дивлюся на чоловіка шокованим поглядом. - Це вуличний вид спорту, що дозволяє швидко подолати будь-які перешкоди, - пояснює він, хоча я й так знала, що це.

– Але… Четвертий поверх… Ти у своєму розумі? А якби ти зірвався і розбився? – питаю з жахом.

- Переживаєш? – посміхається він.

Я пирхаю.

- Ще чого! Просто мені не треба під вікном розмазану на асфальті пляму твого тіла, - кидаю, змушуючи хлопця розсміятися. – А це, між іншим, ще одні проблеми та неприємності…

- Розмазана пляма? – повторює він. - Тут не настільки високо, щоб розбитися в коржик, - каже з усмішкою, відкидаючи недопалок і повертаючись до мене обличчям. – До того ж я знаю, що роблю…

- Не сумніваюся. Але наступного разу давай краще через двері, - прошу. – Як нормальна людина…

- Домовилися, - кидає Ярий, окинувши мене уважним, зацікавленим поглядом, зверху вниз. – Миленько…

Я закочую очі до стелі і, пройшовши повз хлопця до кімнати, на ходу кидаю:

- Я взагалі спати зібралася ... Гостей не чекала.

- Я нічого не маю проти. Мені подобається, - відповідає він, прямуючи слідом. Підійшовши до гардеробу я відчинила двері в пошуку халата, але варто мені було взяти його в руки, як Макс тут же підійшов і висмикнув його з моїх рук. - Залиш! - Не каже, наказує, відкидаючи мій величезний махровий халат на крісло.

Я не встигаю обуритися, як чоловік відходить убік, і окидаємо поглядом кімнату.

- Що на рахунок документів? Чи є зрушення? – цікавиться.

Зміна теми відволікає мене від зовнішнього вигляду. Я наближаюся до ліжка та витягаю з-під нього величезну коробку.

– Якраз працюю над пошуками, – відповідаю, розпаковуючи коробку. - Вчора мені вдалося перевірити один ящик... Але нічого підозрілого я не знайшла. Допоможеш із пошуками? - Запитую, намагаючись підняти коробку, щоб поставити на ліжко. Ярий тут же підхоплює її і допомагає мені впоратися з цим завданням. - Дякую, - кажу, розміщуючись на краєчку і приступаючи переглядати перший стопку документів, які трапляються в мої руки.

- Думаєш, вони тут? – цікавиться чоловік, завмираючи за моєю спиною та заглядаючи у документи, які я вивчала.

- Не знаю…, - відповідаю невпевнено, не відриваючи погляду від паперів. Я дуже серйозно поставилась до пошуків документів… Не те що він! - Це не всі речі батька. Є ще гараж. Але для початку, я подумала, що потрібно перевірити ящики, що вже є…, - висловила свої припущення, продовжуючи переглядати документи.

Декілька секунд Ярий просто мовчить, застигши за моєю спиною, і я якось відволікаюся від нього, від його присутності, поникаючи у вивчення паперів. А потім, зовсім несподівано, мого оголеного плеча торкається, його гаряче дихання, потім теплі, ніжні губи ...