Читати книгу - "МІй Новий Бос, Ти Моя СлабкІсть, Маріанна Ласкава"

Далі він обійняв мене за талію однією рукою щоб хоч так мене зігрітий і ми пішли до будиночка де жила я, і тут я злякалася, зупинилася, глянула злякано на нього і сказала:

нас же дівчата побачать! за це не хвилюйся. чому? їх зараз немає. а де вони? поїхали кататися на лижах, абсолютно ВСІ а ти чого не поїхав? а за тобою хто наглядатиме? мені не потрібна нянька, я доросла дівчинка! та бачу я як тобі ніхто не потрібний.. особливо зараз… Уваров іди до біса! ні!

    І замість слів почав мене цілувати. Його поцілунок був таким теплим таким солодким, що це все тепло розійшлося по всьому моєму тілу наче жаром. І я почала відповідати на його поцілунки, і так тривало, поки він не загарчав, схопив мене за руку і мовчки потяг у будинок, і прямісінько до моєї кімнати, там зачинивши двері грізно сказав:

роздягайся! що? кажу роздягайся ідіотка навіщо? у тебе мокрий весь одяг, ти що захворіти хочеш? ні… тоді менше слів, більше справи, швидко роздяглась і в гарячий душ! Інакше я тебе силою туди затягну а ти що залишишся тут? ну так, потрібно ж проконтролювати, щоб ти все зробила я не маленька! знаю, але мені так буде спокійно.

Далі я пішла у ванну, там зняла весь мокрий одяг, швидко прийняла гарячий душ, волосся обмотала рушником, одягла теплий халат і вийшла до нього, він сидів, на моєму ліжку.

я все зробила, так що можеш йти. не хочу… чому? тому!

І підійшов ближче, дивлячись мені очі, однією рукою за талію притиснув до себе, другою зняв рушник з мого волосся, вони ще вологі розсипалися, по плечах, і просто поцілував.

Спочатку це були просто поцілунки, потім стали більш глибокі, наполегливі, і вимогливі, від яких у жар кидало все тіло, ніби спочатку була в гарячій ванні, а потім мене облили крижаною водою. У ході поцілунки перейшли на шию, і один рух і мій халат опинився на підлозі, я хотів щось сказати, але не змогла, мабуть, у мене дар мови пропав. Потім він мене штовхнув, на ліжко, сам швидко роздягнувся, і накинувся на мене. Схаменулась я лежачи в його обіймах. Так було якийсь час, потім він устав, одягнувся, і сказав:

я думаю мені час… ага.. послухай Ася, якщо ці четверо надвечір не повернутися, повечеряєш зі мною?ну щоб переконатися що ти поїси

Я на нього так подивився наче побачила привид, але відповіла:

навіщо це все? а чому б і ні? проведемо вечір удвох, а не  тільки як зараз. А якщо я проти? Це просто вечеря не більше Ася, більшого нічого не буде Обіцяєш ? Ну по крайній мірі спробую Тоді я подумаю.. добре..

І він пішов, залишивши мене одну. Я звичайно була в шоці, але вирішила а чому б і не погодитися, тим більше що ми будемо одні, хоча сама сподівалася, що вони все ж таки повернутися і мене це врятує від вечері з Уваровим. Але на моє щастя цього не трапилося, і вечеряти мені з ним довелося, це була проста вечеря, без жодних особливостей, без романтики і всього що до цього покладатися, і навіть у ліжко мене не затягнув, я була рада і одразу втекла до себе, згодом я заснула.

 

МАКСИМ.

Коли я був у себе, мені прийшло повідомлення від  Богдана, мого помічника:

"відкрий пошту, там досьє на твою Асю" , відповідь була проста: Дякую зрозумів.

І почав усе це читати. Але нічого такого, за що її можна було притиснути до стінки не було, скромна, симпатична, і законослухняна дівчина, але примудрилася звести мене з розуму.

Що ж, коли повернуся додому, розберуся з Ірою раз і назавжди, і ось тоді займуся Асею.

Далі я дочив  те досьє, перевірив, що було на пошті і ліг спати.

 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно