Читати книгу - "Лавандовий грудень, Горова Ольга"

Лавандовий грудень 4-5

РОЗДІЛ 4

З обідом у них наступного дня не склалося. Евгену довелося вирішувати якісь справи та він заздалегідь попередив Мілу, вибачившись. При цьому наполегливо нагадав про плани на вечір, які «тепер тим більше залишалися чинними». Мила і засмутилася через це, і ні.

Якщо не лукавити – друге, напевно, більше. Вона вчора так захопилася створенням ескізів, а потім і заготовин для подарунків, що лягла вже ближче до третьої ранку. І зовсім не виспалася. Бродила по квартирі немов сновида. А так хоча б шанс залишався, що до вечора трохи прийде до тями.

Приготувавши собі каву і випивши її з тієї самої нової чашки, що купила на заправці, Міла пішла приводити себе до ладу. Включила дорогою музику. Біля робочого столу, який зараз перебував у ще більшому безладді, ніж учора, вона пригальмувала. І, відшукавши під купою стрічок, паперу і блискіток, шматочок лавандового мила, попрямувала у ванну, підморгнувши своїй черепасі, що «усміхалася». Настрій і сьогодні виявився чудовим.

Решту дня Міла займалася подарунками. Їй привезли ті самі мініверсії алкоголю, і вона почала потроху сортувати все, прикидаючи, як це красивіше обіграти. А ось надвечір, коли Женя передзвонив і уточнив, куди підійти, щоб її забрати, Міла знову почала хвилюватися. Дозволила піднятися до неї, вирішивши, що заразом і заготівлі для подарунків покаже. Можливо, він захоче щось змінити? Чи внесе якісь свої пропозиції?

Почала перебирати шафу, раптом рознервувавшись, що ж краще одягнути? Тут же занепокоїлася, що бардак у квартирі та треба хоч трохи прибратися. Хоча, згадавши про те, як часом виглядала квартира її сусідів, тих самих, які мали трирічну доньку, і з якими вона й познайомилася першими, Міла розслабилася. Не так вже й у неї «страшно». Чесно кажучи, коли була одружена - дуже хотіла дитину, весь час умовляла чоловіка. Проте той не вважав, що їм це необхідно на даному етапі. Та й зараз іноді шкодувала, що не завагітніла всупереч його думці. Але все ж таки, попри те, що любила дітей і з радістю допомагала сусідці Оксані, якщо було необхідно зайняти малу, поки знайома готувала або в аптеку бігала, Міла не могла не визнати – ці маленькі чоловічки вміють перевернути все з ніг на голову. Причому б'ють будь-які рекорди щодо зменшення часу, що витрачається на це заняття.

Тож їй і хвилюватися не варто. Завантажила чашку і пару склянок у посудомийку, акуратно склала плед на дивані, засунула перегородку, що відокремлювала спальну зону. Власне - ото і все прибирання.  

 Вибрала в шафі сукню, яку з успіхом можна було вдягнути як у театр, так і в магазин, й з туфлями на підборах, й з кросівками, з огляду на сучасні віяння в моді. Те її не обтискало, але ж і не балахон. Штучна замша глибокого винного кольору м'яко лягала по фігурі. 

 Елегантний... Не любила це слово. Дуже часто його повторювали і її батьки, і колишній чоловік. Але в цьому випадку краще не підбереш. Елегантно та водночас просто. Враховуючи те, що Женя буде після роботи та точно не переодягнеться, як вона зрозуміла з розмови, і, судячи з їхніх минулих зустрічей, стиль у нього буде напівофіційний – має підійти.

Загалом, помилувалася на себе в дзеркалі, задоволена зовнішнім виглядом і знову зайнялася подарунками. Не втрималася. Поки одягалася, вигадала, як максимально компактно укласти всі частини подарунків. Тепер «руки свербіли» спробувати. Ось так, поки крутила все так, то так, забула і про хвилювання, і про сумніви. Коли у двері зателефонували, так і пішла відчиняти – з пакувальним папером у руках та декоративною стрічкою з органзи, перекинутої через шию, щоб зручніше було відрізати шматочки для бантиків.

Схаменулась тільки тоді, коли Женя, завмерши на порозі, з яскравою цікавістю в очах оглянув її з ніг до голови й розплився в широкій усмішці.

– Добрий вечір, – навіть трохи вперед нахилився, наче ближче роздивитися хотів.

Міла ж розгубилася, зніяковівши.

– Вітаю.

– Точно – фея! Подивишся на тебе і настрій уже святковий, – резюмував Женя, переступивши все ж таки поріг.

 І простяг їй паперовий пакет, з якого виглядали невеликі бутони кремових троянд.

– Там і хурма є, я вирішив не відступати від виграшної стратегії, – пояснив Женя з усмішкою, коли Міла взяла пакет. – Троянди додав для різноманітності.

 Міла розсміялася від його пояснень. Незручність і зніяковілість пішли самі собою, розсипалися з цим сміхом.

– Дякую! Проходь. Я ваші подарунки компоную, шкода було час гаяти. Та й тобі показати попередній варіант хотілося, – все ще з усмішкою, – пояснила Міла свій зовнішній вигляд. – Там, на столі стоїть те, що зараз роблю. І ескізи там-таки. Проходь, дивися, а я троянди поставлю. Може, кави? Скільки ми маємо часу до сеансу? – схаменулась, що можуть не встигнути.

 Адже навіть не уточнила ні куди йдуть, ні який фільм дивитися збираються.

 Женя подивився на годинник:

– У нас ще година в запасі, швидко глянути встигну. А ось кава навряд чи, на жаль, - справді щиро зітхнув він, попрямувавши до столу. – Я так і не потрапив сьогодні на обід. Розраховую повечеряти вже там. До речі, я заздалегідь замовив, щоб хоч щось було, коли ми приїдемо, а гаряче вже зачекаємо. Ти не проти?

Мила, що якраз набирає воду у вазу, з подивом обернулася:

– Замовив? Вечерю? В кінотеатрі? – зі щирим подивом перепитала вона.

 Влаштувала квіти, акуратно розправивши плівку, яку вирішила поки що не знімати. На вулиці мороз, нема чого трояндам занадто різкий температурний струс влаштовувати.

– Так, у них же договір з рестораном поверхом нижче. Знаєш, цей новий кінотеатр у торговому центрі, на Кільцевій?

– Ні, – Міла похитала головою. – Перший раз чую. Цікаво.

 Відставивши квіти та пакет із хурмою, вона підійшла до нього. Женя якраз обережно крутив у руках ще не закінчену коробочку з «чоловічим» подарунком.