Читати книгу - "Цифрова Фортеця"

Комп’ютерні віруси такі самі розмаїті, як і віруси живі. Як і їхні природні аналоги, комп’ютерні віруси мають одну мету: увійти до базового організму — наприклад, до такого, як «Транскод», — і розмножуватися.

Картукяна вельми дивував той факт, що АНБ досі не мало проблем із вірусами. Так, «Лабети» були невсипущим і вправним вартовим, але АНБ фактично живилося з паші, всмоктуючи в себе цифрову інформацію з комп’ютерів у всьому світі. Таємне збирання розвідувальної інформації великою мірою нагадувало неперебірливий секс: хоч уберігайся, хоч не вберігайся, але рано чи пізно щось підчепиш.

Картукян закінчив перевірку списку файлів, виведених на екран. І його здивування зросло ще більше: кожен файл пройшов крізь фільтри. Вони не виявили нічого незвичного, і це означало, що «Транскод» не був інфікований.

«Тоді що ж змусило його надовго задуматися? — суворо спитав хлопець, звертаючись до порожньої кімнати. Картукяна кинуло в піт. — Може, треба повідомити про це Стретмора?»

— Тест на вірус, — твердо сказав собі Картукян, намагаючись заспокоїтись. — Треба зробити тест на вірус.

Молодий інженер знав, що Стретмор обов’язково накаже спочатку зробити цей тест. Кинувши погляд на порожнє приміщення шифрувального відділу, Картукян нарешті прийняв рішення — завантажити потрібну тестову програму, прогін якої мав зайняти приблизно десять хвилин.

— Повертайся чистою, — прошепотів він. — Чистою, як скло. Скажи таткові, що то якась дрібниця.

Та Картукян інстинктивно відчував: то зовсім не дрібниця. Інтуїція підказувала йому, що всередині комп’ютерного велетня відбувається щось вкрай незвичайне.

РОЗДІЛ 10

— Енсей Танкадо помер? — спитала Сюзанна й відчула, як до горла підступає нудота. — Ви вбили його? Але ж ви самі начебто щойно...

— Ми до нього й пальцем не торкнулися, — запевнив її Стретмор. — Він помер від серцевого нападу. Сьогодні вранці мені телефонували з COMINT. Їхній комп’ютер через Інтерпол зафіксував прізвище Танкадо в поліцейському журналі Севільї.

— Кажете, він помер від серцевого нападу? — недовірливо перепитала вона. — Та йому ж було лише тридцять років.

— Тридцять два, — уточнив Стретмор. — Танкадо мав вроджену ваду серця.

— Ніколи про це не чула.

— Але це зазначено в його медичній картці АНБ. Ясна річ, що він про це не розводився.

Та Сюзанні було важко повірити в такий випадковий збіг обставин.

— Невже вади серця могли отак запросто вбити його? Це не така вже й смертельно небезпечна хвороба.

Шеф стенув плечима.

— Слабке серце... та іспанська спека. Додайте до цього й стрес, який він переживав, шантажуючи Агентство національної безпеки...

Сюзанна на мить замовкла. Навіть за таких загрозливих обставин вона мимоволі відчула біль від втрати талановитого колеги-шифрувальника. Скрипучий голос начальника вихопив її із задумливості.

— Єдиним плюсом у всій цій ситуації було те, що Танкадо подорожував сам. Тому є надія на те, що його напарник іще не знає про смерть. Іспанські власті запевняють, що триматимуть інформацію в таємниці стільки, скільки зможуть. Ми й самі дізналися про це лише тому, що у справу втрутився COMINT. — Стретмор прискіпливо поглянув на Сюзанну. — Я маю знайти цього напарника до того, як він дізнається про смерть Танкадо. Саме тому я вас і викликав. Мені потрібна ваша допомога.

Жінка розгубилася. Бо їй здалося, що така вчасна смерть Енсея Танкадо розв’язала всі їхні проблеми.

— Шефе, — почала вона. — Якщо власті кажуть, що він помер від серцевого нападу, то ми — поза підозрами. Його партнер дізнається, що ми не причетні до його смерті.

— Не причетні? — витріщився Стретмор, не вірячи тому, що чує. — Якийсь добродій шантажує АНБ, а через кілька днів гине — і ми не причетні?! Ладен битися об заклад на великі гроші, що загадковий напарник Енсея Танкадо так не вважатиме. Хай би там що сталося, а нас, безсумнівно, вважатимуть винними. То могла бути отрута, фальшивий протокол розтину трупа — усе що завгодно. — Стретмор на мить замовк, а потім знов заговорив: — Якою була ваша перша реакція на моє повідомлення про смерть Танкадо?

Сюзанна насупилася.

— Я подумала, що його вбило АНБ.

— Отож. Якщо АНБ здатне розмістити п’ять супутників зв’язку «Ріоліт» на геосинхронній орбіті над Близьким Сходом, то цілком можна припустити, що ми вже якось знайдемо гроші, щоб заплатити кільком іспанським поліцейським, — розтлумачив бос свою точку зору.

Сюзанна зітхнула: «Енсей Танкадо помер. У його смерті звинуватять АНБ».

— А ми встигнемо вчасно знайти його напарника?

— Гадаю, що встигнемо. Бо маємо гарну зачіпку. Танкадо зробив багато публічних заяв про те, що він працює з напарником. Мабуть, таким чином він намагався розохотити фірми-виробники програм від намагання заподіяти йому шкоду або спроб украсти його пароль. Він неодноразово погрожував, що, коли помітить якусь нечесну гру, його напарник відразу ж оприлюднить пароль — і всі фірми опиняться в ситуації, коли їм доведеться конкурувати з безкоштовною програмою.

— Розумний хід, нічого не скажеш, — кивнула Сюзанна.

Стретмор помовчав, а потім мовив:

— Кілька разів Танкадо публічно називав свого напарника на ім’я. Він звав його Північна Дакота.

— Північна Дакота? Це, мабуть, якийсь псевдонім.

— Так, але я, про всяк випадок, проглянув Інтернет, використовуючи вираз «Північна Дакота» як пошукову фразу. Я не сподівався хоч щось знайти, але виявилося, що то — адреса електронної пошти. — Стретмор зробив паузу. — Звісно, я припустив, що це не та Дакота, яку ми шукали, але я таки перевірив ту адресу — про всяк випадок. Уявіть, як я був шокований, коли виявив, що поштова скринька на тій адресі повна-повнісінька і-мейлів від Енсея Танкадо. — Стретмор вигнув брови. — А його повідомлення повнилися згадками про «Цифрову фортецю» й наміри Танкадо шантажувати АНБ.

Сюзанна скептично поглянула на боса. Невже він так легко дозволив себе обдурити?

— Командире, — заперечила вона. — Танкадо добре знав, що АНБ у змозі витягти і-мейл з Інтернету, тож ніколи не став би посилати секретну інформацію електронною поштою. Це пастка. Енсей Танкадо навмисне підсунув вам Північну Дакоту. Він знав, що ви шукатимете. Яку б інформацію він не посилав, він робив це для того, щоб ви її знайшли. Це фальшивий слід.

— Маєте гарну інтуїцію, —