read-books.club » Дитячі книги » Сто пригод Барвінка та Ромашки 📚 - Українською

Читати книгу - "Сто пригод Барвінка та Ромашки"

176
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Сто пригод Барвінка та Ромашки" автора Богдан Йосипович Чалий. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 13 14 15 ... 20
Перейти на сторінку:
class="v">А навколо звір і птиця

Бадьориться, чепуриться.

Ліс напружено шумить.

Ледь вигулькує травичка.

Розтуляє ніжні вічка

Брость зелена. Стогне бір.

Біля Ради Лісової

Зупиняються герої.

Що за гомін? Що за збір?

Тут і Голуб і Голубка,

Горобців крикливих купка.

Сойки, Одуди, Ракші.

Гомоніли, шаленіли,

І свистіли, і дзвеніли,

І кричали від душі.

Всі гукнули; — Гей, Барвінку!

Забарися на хвилинку.

Суперечку розсуди.

Соловей подав заяву.

Ніби він лиш має право

Звеселять ліси й сади.

Він — маестро, всі ми згодні.

Та співається сьогодні

І Вороні, і Граку.

Бач, нехитра наша пісня

У природі ніби й лишня.

Бо йому — не до смаку!

Гордо пирхнув соловейко:

— Вгомонись, гучна сімейко!

Нині знає і Слимак,

Що в батьків зросли вимоги.

Вимагають педагоги

Розвивати добрий смак!

Хай співає, хто співає,

А не той, хто завиває.

Вухо рашпілем дере.

Сором слухати;

У Сойки І не співи, і не зойки.

Не нове і не старе!

Аж підскочила Ромашка;

— Схаменися, люба пташко!

Пиха — щастя не дає...

Та кому воно здалося —

По лісах одноголосся, —

Хоч би навіть і твоє!?

Без Зозулі смуток в лісі.

Горобець співає в стрісі,

Ластів’ята край села.

А малій Очеретянці,

Що кує промінчик вранці.

Вищу премію б дала!

Соловейка Солов’їха

Почала картати стиха.

Бідолаха навіть змовк...

— Помилки гуртом поборем!

Це він, птаство, десь за морем

Нахапавсь таких думок.

Чоловік сорочин — Сорок

Прокричав разів із сорок:

— За р-роботу, піснярі!

Біля Ради Лісової

Паклі й пір’ячка сувої

І на житло ордери.

По кущах — Сорокопуди,

Горобці гніздяться всюди.

Шпак і Одуд — у дуплі.

Житло Іволги — колиска.

У паліччі мостить Плиска.

Стриж — над річкою, в землі.

Скрізь найдеться теплий сховок

Для Синиць і Мухоловок,

Для Вівсянок і Шпаків.

Попрощалися малята,

І помчали соколята.

Тільки цокання підків.

V

Ось і хата діда Гната,

Сяють вікна, мов на свято.

Скрізь сучки, мов мозолі.

Горобець озвався в стрісі;

— Ані діда, ні Орисі,

Десь в онуків, на селі!

Через сад пішов Барвінок

Теплий спомин в серці виник.

Голосок аж задзвенів;

— Ось, Ромашечко, дивися...

В цім городі я з’явився

Без сорочки, без штанів...

Тут мені допомагала,

І взувала, й одягала

Трудова моя рідня.

Тут гарячою порою

Доручили першу зброю

І славетного Коня.

Повна спогадів, мов сливка.

Похилилася голівка,

Тепло стало від думок.

Ще город, немов чорнило.

Раптом — щось зазеленіло.

Мов смарагдовий димок.

Наче носики з кубельця,

З грядки виткнулись стебельця,

Уклонилися весні,

Вельми смішні, вельми раді,

Стали вряд, як на параді.

Хоч маленькі, та міцні.

Нахилився наш Барвінок

До усміхнених рослинок,

Аж напнувся поясок.

І тонкий, як павутинка,

До Ромашечки й Барвінка

Враз долинув голосок:

— Ну, з приїздом, карапузик!

— Хто ти, крихітко?

— Гар-бузик...

— От маленький жартівник!

Не Гарбузик ти, а шпулька!

— А пізнаєш, де Цибулька?

Де Редиска? Де Часник?

Лиш Барвінок став гадати —

Всі городні — реготати.

Все не так і — навпаки:

Хлопчик Моркву сплутав з Маком,

Огірочка з Пастернаком,

І з Укропом — Кабаки.

Він показує — Картопля!

Виявляється — Конопля!

— Ось Петрушка! Ні, Горох! —

Навіть тихий Коник Дзвоник

Деренчав, як ополоник,

Реготав за чотирьох.

Потім друзі для порядку

Підрівняли кожну грядку.

Взявши сапку та граблі.

І відразу в Огірочка

Засвітилось півлисточка,

Радість в кожному стеблі.

— Слава нашому Барвінку!

Всі гукали без упинку.

— І Ромашечці хвала! —

Біля вушка раптом Бджілка

Розпростала срібні крилка.

Задзвеніла, загула.

— Ну, з приїздом, грамотію!

Я дивлюся і радію.

Що кохаєшся в труді.

Подивись, Ромашко мила, —

І краса росте, і сила

На прополотій гряді!

А тепер облишмо грядку, —

Завітайте в нашу хатку!

Добрий вулик, хоч старий!

Подивіться, друзі любі.

Як живе у справжнім клубі

Трудовий бджолиний рій!

VI

При льоточку, біля старту.

Подорожні бачать варту.

Документи! Хто такі?

Вартовий підносить лапку.

Щоб здійняв Барвінок шапку

І дорожні чобітки.

Охорона тут недремна.

Поряд крутяться даремно

Різні мухи та джмелі.

Де панує мир і дружба, —

Там військова пильна служба

В добрій шані і хвалі.

Не лінуються солдати

День і ніч охороняти

Спільний скарб — смачний медок.

Придивились, а в Барвінка

Голова і навіть спинка

Не пролазять у льоток.

— Хвилюватися не варто!

Вартові приносять кварту

Чарівної рідини:

— Пий, Ромашко! Пий, Барвінку!

Попили — й наполовинку

Стали меншими вони.

Ой, не дім, а насолода!

І теплінь і прохолода.

На порозі кілька бджіл

Крутять крильцями при вході

Вентилятори та й годі —

Вітерець від дужих крил.

Прорізають хату рами

Величезні, наче брами.

Пахнуть медом щільники.

Але в домі пусто й тихо.

Запитав малий Бджолиху:

— Де ж це всі трудівники?

Бджілка мовила: — В цю пору

Лине рій, мов куля, вгору.

Бо занидівся в зимі.

Поцвіли бджолині крильця,

У півсні набрякли тільця, —

Розумієте самі!

Почала Бджолина Мати

Рій до хмари піднімати

Млявим трутням на біду.

Женихи летять за нею, —

Щоб назватися ріднею, —

Доганяють молоду.

Але сердиться царівна,

Жодень трутень їй нерівня

І по силі, й по красі.

Відстають ліниві трутні,

Посміхаються на кутні, —

Без весілля гинуть всі.

В нас цариця — трудівниця,

Не якась тобі левиця, —

В неї тисячі малят.

Матка славно порядкує,

В нас ніхто не байдикує,

У сімействі добрий лад.

Раптом зала мов розквітла,

Затремтіло срібне світло.

Зала гучно загула.

Стрепенувся вулик-хатка...

— Ось, Барвінку, наша Матка!

Тихо мовила Бджола.

З-під біленької хустинки

Чорні очі-намистинки.

Повний стан, легка хода.

І усміхнена, і владна,

І рішуча, і принадна,

Тільки трошечки руда.

Сновигають охоронці.

Ніби щучки в ополонці.

Мають труту на жалі.

Підійшла царівна близько,

Уклонивсь Барвінок низько:

— Слава Матері-Бджолі!

Посміхнулась молодиця,

Теж вклонилась як годиться.

Лапку гордо подала.

— Бач, вернулися аж звідки!

Погуляйте трошки, дітки,

Маю деякі діла!

У світлиці сотні бджілок

Обліпили весь причілок.

Злі, як оси.

Що таке?

У весняну ясну пору

Ще немає медозбору,

А неробство їм бридке.

1 ... 13 14 15 ... 20
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сто пригод Барвінка та Ромашки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сто пригод Барвінка та Ромашки"