read-books.club » Фентезі » Королівство шахраїв 📚 - Українською

Читати книгу - "Королівство шахраїв"

135
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Королівство шахраїв" автора Лі Бардуго. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 137 138 139 ... 149
Перейти на сторінку:
вартою? З того, як Джаспер барабанив пальцями по колінах, Вілан дійшов висновку, що він почувався так само знервованим. Не допомагало також і те, що щоразу, коли хлопчик вдихав, ставало боляче, а голова здавалася замордованими надміру завзятим ударником литаврами.

Він перетворився на розвалюху, щойно мало не здійнявся заколот, репутацію Кеттердама розірвали на лахміття, та все ж Вілан посміхався собі.

— Ти чого такий щасливий? — поцікавився Джаспер.

Вілан глипнув на Еліс і прошепотів:

— Ми це зробили. Знаю, що Каз мав власні мотиви, але я достоту впевнений, що ми щойно запобігли війні.

Якби Равка виграла аукціон, шуанці чи фієрданці знайшли б якесь виправдання нападу на неї, аби тільки заграбастати Кувея. А так шуанець буде в безпеці; і, навіть якщо хтось інший урешті-решт розробить парем, равканці незабаром можуть узятися за виготовлення протиотрути.

— Може бути, — погодився Джаспер, зблиснувши білосніжною посмішкою. — Один невеличкий міжнародний інцидент — дрібниця для друзів.

— Здається, Кееґ зламав мені носа.

— І це після того, як Женя зробила його таким рівненьким і гарненьким.

Вілан завагався.

— Ти можеш іти, якщо треба. Я знаю, що ти, мабуть, переймаєшся за свого батька.

Джаспер глипнув на міську варту.

— Я не впевнений, що наші нові друзяки дозволять мені просто піти звідси. До того ж не хочу, щоб хтось переслідував мене дорогою до нього.

Вілан і сам чув, як Бреккер наказав стрільцеві залишитися.

Еліс потерла рукою живіт.

— Я голодна, — повідомила вона, кидаючи погляд туди, де досі сварилася Торговельна Рада. — Як думаєте, коли ми підемо додому?

Вілан із Джаспером ззирнулися.

Тієї ж миті до проходу собору забіг якийсь молодик і простягнув Джеллену Радмейкерові стіс документів. На них стояли блідо-зелені печатки Ґеменсбанку, і Вілан підозрював, що в них йдеться про те, що всі гроші Торговельної Ради були спрямовані з фальшивої Асоціації юрди прямісінько на рахунки Шу Хану.

— Це божевілля! — вигукнув Ван Ек. — Не може бути, щоб ви в це повірили!

Вілан підвівся, щоб краще бачити, й одразу втягнув повітря, відчувши різкий вибух болю в ребрах. Джаспер простягнув одну руку, щоб підтримати його. Але те, що хлопчик побачив біля подіуму, заглушило всі думки про біль: офіцер міської варти одягав на його батька кайданки, а той смикався, мов риба на гачку.

— Це Бреккерова робота, — верещав Ван Ек. — Він заснував фонд. Знайдіть фермера. Знайдіть Пекку Роллінза. Вони вам підтвердять.

— Припиніть робити із себе посміховисько, — розгнівано прошипів Радмейкер. — Заради вашої родини, опануйте себе.

— Опанувати себе? Коли ви закували мене в кайдани?

— Заспокойтеся, чоловіче. Вас відведуть до Ратуші, де ви чекатимете на звинувачення. Коли ви внесете заставу...

— Заставу? Я член Торговельної Ради. Моє слово...

— Нічого не вартує! — гримнув Радмейкер, а Карл Драйден наїжачився так, що чітко нагадав Віланові тер’єра Еліс, коли той помічав білку. — Ви маєте подякувати, що ми не запроторили вас до Пекельних Воріт просто зараз. Сімдесят мільйонів крюґе з грошей Торговельної Ради розчинилися в повітрі. Керч виставили на посміховище. Ви хоч здогадується, яких збитків завдали сьогодні?

Джаспер зітхнув.

— Ми виконали всю роботу, а визнання отримає він?

— Що відбувається? — поцікавилася Еліс, потягнувшись до Віланової руки. — Чому в Яна проблеми?

Віланові було її шкода. Еліс була мила та дурненька й ніколи нічого не робила, крім того, що вийшла заміж за того, кого обрала її родина. Якщо Вілан не помилявся, його батька звинуватять у шахрайстві та зраді. Свідоме укладення фальшивої угоди з метою руйнування ринку було не лише незаконним — його вважали богохульством, паразитуванням на Ґхезенових витворах і суворо карали. Якщо його батька оголосять винним, він позбудеться права на своє майно та рахунки. Усі його статки перейдуть Еліс та ненародженому спадкоємцю. Вілан не був певен, що Еліс готова до такої відповідальності.

Він потиснув її руку.

— Усе буде гаразд, — запевнив він. — Обіцяю. — Вілан дійсно так думав. Вони знайдуть гарного адвоката або повіреного, який допоможе Еліс із нерухомістю. Якщо Каз знав усіх шахраїв у Кеттердамі, то мусив знати також, хто з агентів був найчеснішим, щоб принаймні уникати їх, якщо не з інших причин.

— Вони відпустять сьогодні ввечері Яна додому? — запитала Еліс, її нижня губа затремтіла.

— Не знаю, — зізнався хлопчик.

— Але ти ж повернешся до нашого будинку, правда?

— Я...

— Тримайся від неї подалі, — виплюнув Ван Ек, коли міська варта потягла його сходами зі сцени. — Еліс, не слухай його. Тобі доведеться піти до Смеета, щоб зібрати кошти на заставу. Піди до...

— Не думаю, що Еліс удасться допомогти з цим, — озвався Каз. Він стояв у проході, спираючись на ціпок із головою ворона.

— Бреккере, ти жалюгідний нікчемний бандит. Невже ти справді думаєш, що все скінчилося? — Ван Ек випростався, намагаючись повернути собі хоч трохи втраченої гідності. — Завтра о цій порі я вийду під заставу й поновлю свою репутацію. Я знайду спосіб пов’язати тебе з Рітвельдовим фондом. Присягаюся.

Вілан відчув, як заціпенів поруч із ним Джаспер. Єдиним зв’язком був Кольм Фахей.

— Заради бога, присягайтеся, — люб’язно дозволив Каз. — Виголошуйте урочисті обітниці. Гадаю, нам усім відомо, чого вартує ваше слово. Утім, може виявитися, що ваші ресурси дещо обмежені. Вашими коштами розпоряджатиметься той, хто відповідає за нерухомість. Мені точно не відомо, скільки грошей планує дати на ваш захист чи, точніше кажучи, на вашу заставу Вілан.

Ван Ек гірко засміявся.

— Я викреслив його зі свого заповіту, щойно завагітніла Еліс. Вілан ніколи не побачить ані копійки моїх грошей.

Члени Торговельної Ради здивовано забурмотіли.

— Ви впевнені? — перепитав Каз. — Я переконаний, що Вілан казав мені, що ви двоє помирилися. Звісно, усе це було до цих потворних справ.

— Моя воля надзвичайно чітка. Копія заповіту лежить у... — Ван Ек замовк на півслові. Вілан побачив, як на батьковому обличчі з’явився переляк. — У сейфі, — прошепотів чоловік.

Не минуло й секунди, як Вілан усе зрозумів. Шпехт підробив листа для капітана корабля, написаного рукою його батька; то чому б йому не підробити ще дещо? «Часом порядний злодій не лише бере. Він залишає дещо по собі». Тієї ночі, коли вони прослизнули до батькового кабінету, Каз не лише намагався вкрасти печатку. Він підмінив Ван Еків заповіт підробкою. Вілан пригадав, що

1 ... 137 138 139 ... 149
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королівство шахраїв», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Королівство шахраїв"