Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

2. Усі без обмеження за віком і статтю категорії засуджених мають право одержувати щомісяця одне короткострокове побачення і один раз на три міся­ці — тривале побачення, за виключенням засуджених до довічного позбавлен­ня волі, які одержують тільки короткострокове побачення один раз на шість місяців (ч. 5 ст. 151 КВК).

Засуджені, які тримаються в дільницях соціальної реабілітації, мають пра­во одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачен­ня — до трьох діб один раз на місяць (ч. 2 ст. 99 КВК).

За сумлінну поведінку і ставлення до праці, навчання, активну участь у ро­боті самодіяльних організацій засуджені можуть отримати додаткове коротко­строкове або тривале побачення (ч. 1 ст. 130 КВК).

Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії на час звіль­нення від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення ди­тиною трирічного строку, можуть без обмеження мати побачення з родичами та іншими особами (ч. 2 ст. 142 КВК).

3. Короткострокові побачення з родичами та іншими особами відбувають­ся під наглядом представника адміністрації виправної колонії. З іншими осо­бами побачення надаються тільки тоді, коли, на думку адміністрації установи, вони не будуть негативно впливати на засудженого. Тривалі побачення нада­ються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подруж­жя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сі­м’єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні ді­ти, за наявності їх свідоцтв про народження та відповідної довідки органу са­моврядування, що підтверджує факт їх проживання однією сім’єю. Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого. Адміністрація установи, як правило, звільняє засуджених від роботи на період тривалих побачень з на­ступним або попереднім відпрацюванням.

Відповідно до вимог Віденської конвенції «Про консульські зносини», ге­неральний консул, консул, віце-консул і консульський агент дипломатичних представництв закордонних держав мають право на короткострокові побачен­ня із засудженими громадянами своїх держав. Побачення засуджених з дипло­матичними представниками до кількості встановлених КВК України побачень не враховуються, їх число не обмежується.

У разі епідемії, стихійного лиха або інших надзвичайних обставин, що пе­решкоджають нормальній діяльності установ, побачення можуть бути тимча­сово відмінені. Не дозволяються побачення між засудженими, які перебува­ють в установах виконання покарань. Не дозволяється також об’єднання по­бачень або розділення одного побачення на декілька періодів.

Побачення забороняються також під час тримання засуджених у ПКТ, ОК, ДІЗО або карцері. Як виняток, начальник установи може надати тільки корот­кострокове побачення з родичами й тільки з метою виховного впливу на таких засуджених.

Не надаються, як правило, тривалі побачення засудженим, які перебува­ють у лікувальних закладах ДКВС. Короткострокові ж побачення надаються засудженим начальниками лікувальних закладів за встановленими нормами. У разі тяжкої хвороби засудженого, що загрожує його життю, начальник ліку­вальної установи надає змогу близьким родичам засудженого відвідати його. Таке відвідування у рахунок чергових побачень не зараховується.

4. Для проведення короткострокових і тривалих побачень у будинку, де роз­ташований контрольно-пропускний пункт (далі — КПП) по пропуску персо­налу на територію виправної колонії, обладнуються спеціальні кімнати, згідно з додатком 17 до ПВР УВП. Приміщення для мешкання та очікування родичів засуджених, які прибули на побачення, розташовуються за межами виправної колонії. За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем і комуналь­но-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засудже­них стягується плата за затвердженими територіальними органами управління ДДУПВР розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і на­правляється виключно на їх утримання.

Дозвіл на побачення надається начальником виправної колонії, а в разі його відсутності — першим заступником або особою, яка виконує його обов’язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення. Одночасно (за влас­ним бажанням) засудженим подається заява про зняття його з котлового до­вольства на час перебування на тривалому побаченні.

Документами, що посвідчують особу, яка прибула на побачення, її родинні зв’язки із засудженим, можуть бути паспорт, посвідчення водія, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки органу самоврядування, що підтвер­джують факт проживання однією сім’єю засуджених з прибулою особою. Під­ставою для надання тривалих побачень засудженим іноземцям з близькими родичами є анкетні дані цих засуджених. У разі відсутності таких даних в осо­бовій справі засудженого іноземця коло близьких родичів визначається шля­хом його опитування.

Осіб, які прибули на побачення, приймають начальник установи або його заступник, начальник відділення або черговий помічник начальника установи. Їх інформують про поведінку засудженого і попереджають про обов’язкове до­тримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде виявлено порушення вста­новлених правил. Гроші, цінні речі, а також предмети, заборонені для викорис­тання в установах, особами, що прибули на побачення, здаються на збережен­ня молодшому інспектору з проведення побачень і вносяться до спеціального журналу.

У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на поба­чення, має намір передати засудженому предмети, вироби та речовини, збері­гання яких заборонено, або отримати від засудженого нелегальним шляхом заборонені речі, начальник установи оголошує такій особі про те, що побачен­ня їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовить­ся від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення.

У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги законодавства про адміністративні право­порушення.

На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фон­ду, який постійно зберігається у молодшого