Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

2. Література, придбана через книготорговельну мережу і отримана че­рез пошту, не включається в число посилок (передач) і бандеролей, визначене цим Кодексом.

3. Засудженому дозволяється мати при собі не більше десяти примірни­ків книг і журналів.

4. Література в кількості, що перевищує вказану в частині третій цієї стат­ті, може передаватися на зберігання або за згодою засудженого — до бібліо­теки колонії, або пересилатися за його рахунок родичам.

1. Відповідно до п. 7 ПВР УВП, у кожній установі виконання покарань організовується бібліотека. Засуджені мають право вільно користуватися на­явним книжковим фондом без будь-яких обмежень. Між тим, книжковий фонд бібліотек, згідно з п. 74 ПВР УВП, створюється з розрахунку забезпечення кожного засудженого не менш як п’ятьма книжками. Обмін книг у приміщен­нях камерного типу (одиночних камерах) виправних колоній, у камерах ви­правних колоній максимального рівня безпеки та дільницях посиленого кон­тролю проводиться один раз на 10 днів. Засуджені забезпечуються газетами з розрахунку одна газета на 50 осіб. По одній газеті виділяється на камеру. Якщо в камері утримується понад 20 засуджених, то додатково виділяється ще одна газета.

2. У зв’язку з цим для підвищення свого загальноосвітнього, культурного та духовного рівня, задоволення інформаційних потреб засудженим, згідно із ч. 1 ст. 109 КВК України, дозволяється додатково отримувати літературу (1) в бандеролях, посилках або передачах, (2) через книготорговельну мережу, а також (3) передплачувати газети і журнали.

Засуджені мають право отримувати або придбавати будь-яку літературу для власного користування, незалежно від факту її наявності або відсутності у бібліотеці, в тому числі й релігійного змісту (ч. 4 ст. 128 КВК). Забороняється (виходячи із загальних правил підтримання безпеки установи) отримувати чи придбавати видання, які пропагують насилля, міжнаціональну ворожнечу, або видання порнографічного змісту.

Зазначена література не включається в число посилок (передач) і банде­ролей, які дозволяється отримувати засудженим, відповідно до статей 138—140, 143, 151 КВК України.

Індивідуально передплатити періодичні видання (у тому числі багатоти­ражні газети системи виконання покарань) засуджені можуть на умовах, уста­новлених органами друку і адміністрацією установи, через місцеві органи зв’яз­ку або відповідні магазини. З дозволу адміністрації установи передплата періо­дичних видань може бути здійснена за рахунок родичів засудженого.

Крім літератури та періодичних видань засуджені можуть отримувати або придбавати також підручники і учбове приладдя, письмовий папір, зошити, прості олівці, авторучки, чорнило, стержні (з мастикою чорного, синього або фіолетового кольорів), конверти, марки, листівки.

3. Літературу й періодичні видання засудженим дозволяється зберігати у приліжкових тумбочках у кількості не більш як 10 примірників. Засудженим, які навчаються, дозволяється додатково зберігати в тумбочках і відповідні підручники чи навчальні посібники. Решту літератури через відсутність віль­ного місця у відділеннях засуджені можуть здавати для збереження на склад, передавати під час побачень або відправляти поштою за власний рахунок ро­дичам, надавати у користування або дарувати бібліотеці установи виконання покарань.

1. Засуджені мають право на побачення: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі — до трьох діб. Короткострокові побачення надають­ся з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Три­валі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близьки­ми родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подруж­жю, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти. Оплата послуг за користування кімнатами ко­роткострокових і тривалих побачень здійснюється засудженими або їх роди­чами чи іншими особами за рахунок власних коштів.

2. Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.

3. Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі пра­ва, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. Поба­чення надається адміністрацією колонії при пред’явленні адвокатом ордера, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання пра­вової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповід­ного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і три­валість таких побачень не обмежена.

4. Кількість і види побачень встановлюються цим Кодексом.

5. Засудженим надається право на чотири телефонних розмови протягом року тривалістю до п’ятнадцяти хвилин кожна під контролем адміністрації. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між перебуваючими в місцях позбавлення волі заборонені.

6. Засудженим за їхнім проханням дозволяється заміняти тривалі поба­чення короткостроковими, а також тривалі або короткострокові побачення — телефонними розмовами.

7. Порядок надання побачень і телефонних розмов визначається норма­тивно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконан­ня покарань.

1. Надання засудженим до позбавлення волі побачень є однією із форм під­тримання їх зв’язків із зовнішнім світом, насамперед із сім’єю та родиною.

Частина 1 ст. 110 КВК України встановлює два види побачень для засу­джених та їх максимальну тривалість: короткострокові — до чотирьох годин, тривалі — до трьох діб. Мінімальні строки побачень, як і їх порядок надання та проведення, встановлюються пунктами 46—47, 50—51 ПВР УВП. Згідно п. 47 цих Правил тривалість побачень установлюється адміністрацією виправної ко­лонії залежно від пропускної можливості приміщень, в яких вони проводять­ся. Але в