Читати книгу - "Поліція"

Фолкестада? Оскільки ж ця справа привернула загальну увагу, вона пов'язала Мікаеля з Харрі. А його імідж тепер ще важливіший, аніж раніше. Мікаель уже знав, про що буде йтися на зустрічі з головою міської ради. Партія позбулася відомої особи, Ізабель Скоєн, і шукала нову кандидатуру — популярну і шановану людину, яку хотілось би мати в команді. Вони натякнули, що не проти, аби він теж управляв містом. Коли йому зателефонував голова міської ради, він розпочав із того, що всі в захопленні від його інтерв’ю в журналі "Магасінет". А потім запитав: чи резонує програма їхньої партії з політичними переконаннями Мікаеля Бельмана?

Авжеж, резонує, цілком.

Управляти містом.

Бо це — його місто, Мікаеля Бельмана.

Ну ж бо, грайте вже на своєму органі!

Бйорн Гольм відчував, як у нього під рукою тремтить Катрина, відчував холодний піт на спині під сорочкою і думав, що сьогоднішній день здаватиметься довгим. Довгий день, але буде ніч, вони з Катриною нарешті зможуть зогрівати одне одного своїм диханням. І життя потече далі — для них обох. Так само триватиме життя для тих, хто залишився живий, хотіли вони того чи ні. І, ковзаючи поглядом по рядах, він думав про тих, кого не було з ним. Про Беату Льонн. Про Ерленда Веннеслу. Про Антона Міттета. Про дочку Руара Мідтстюена. І про Ракель та Олега Фауке — їх теж тут не було. Усі вони заплатили свою ціну. Зокрема, й за те, що пов’язали своє життя з людиною, яка зараз знаходилася біля вівтаря. Харрі Холе.

І якимось дивовижним чином здавалося, що ця людина біля вівтаря продовжує лишатися тим, ким вона була завжди — потужним космічним вихором: чорною дірою, що затягує в себе все хороше з навколишнього світу, поглинає усю любов, дану Богом і не дану йому.

Учора, після того як вони вляглися, Катрина шепнула на вухо, що теж була колись закохана в Харрі Холе. Може, він уповні на це й не заслуговував, але його неможливо було не любити. Так само неможливо було його утримати й жити з ним. Звичайно, закоханість минула, бажання притлумились, принаймні вона старалася. Але маленький рубчик, який залишився у неї (та і в інших жінок) після отих любовних переживань, таки зостанеться — людина, яка була з ними тимчасово, її позичили на якийсь час. А зараз цей час уже добіг кінця. На цьому міркуванні Бйорн попросив її зупинитися.

Пролунали звуки органа. Бйорн завжди відчував трепетну слабкість до органу. У мами був орган, який стояв у вітальні в Скреї, орган Б-3 Грегга Аллмана. Точніше, скрипуча фісгармонія, що видавлювала з себе старі псалми. Слухати його було все одно, що сидіти в наповненій теплими звуками ванні, і хіба можна сподіватися, що не розплачешся?

Вони не схопили Арнольда Фолкестада — він сам попався.

Фолкестад, очевидно, вирішив, що його місія — це усе його життя, яке є. І він здійснив єдиний логічний вчинок.

Його знайшли тільки через три дні. Три дні відчайдушних пошуків. У Бйорна було таке враження, що підняли на ноги усю країну. Тому, можливо, вони відчули певне розчарування, коли надійшла інформація, що його знайшли в лісі в Марідалені, за декілька сот метрів від того місця, де був знайдений Ерленд Веннесла. З маленькою, майже непомітною діркою в голові і з пістолетом у руці. На його слід поліцію навів його автомобіль, старий "фіат", також оголошений у розшук, який знайшли на парковці поряд із місцем, звідки починалися пішохідні маршрути.

Бйорн особисто керував групою криміналістів, що виїхала на місце події. Арнольд Фолкестад лежав на спині посеред вересу й виглядав цілком безневинно, як різдвяний гном з рудою бородою. Він лежав під чистим небом, його навіть не закривали гілки дерев, що росли неподалік. У його кишенях знайшли ключі від "фіата" і від замка на дверях квартири, де стався вибух, — на вулиці Гаусманнс-гате, 92. У нього був звичайний пістолет "Глок-17", а також гаманець, де, окрім усього іншого, лежала зім’ята фотографія хлопця, в якому Бйорн одразу упізнав Рене Калснеса.

Оскільки дощ у цілому лив мінімум добу, а труп пролежав просто неба три доби, особливих слідів не залишилося. Але це й не завадило, у них було й так усе, що треба. Шкіра навколо дірки на правій скроні була обпалена спалахом полум’я, довкола — сліди пороху. Балістична експертиза встановила, що куля в голові Фолкестада була випущена з пістолета, що його жертва тримала в руці.

З цієї Причини слідство зосередилося на іншому: що знайшли після того, як поліція вдерлася в його будинок. Там знайшли майже все, що було потрібно для остаточного з’ясування обставин усіх вбивств: кийок зі слідами крові й волосся убитого, експерти встановили — ДНК Беати Льонн. Знайшли й лопату із залишками землі й глини, вони збігалися за складом з ґрунтом кладовища Вестре-Гравлюнд. А ще — пластикові наручники, стрічку поліцейського огородження того ж типу, що була в Драммені, чоботи, слід від підошви яких був знайдений у Тріванні. Жодного непроясненого моменту. Залишалося тільки написати звіт. Вони завершили, покінчили з цим. А потім настало те, про що так часто говорив Харрі, але чого сам Бйорн Гольм ніколи не переживав, — порожнеча.

Несподівано виявилось — продовження не буде.

Це не було схоже на прорив фінішної стрічки, вхід до порту чи під’їзд до перону.

Здавалося, усі рейки, асфальт та міст несподівано зникли під ногами. Але ось він, кінець шляху, а далі — обрив у порожнечу.

Скінчилося. Бйорн ненавидів це слово.

І немов од відчаю, він ще глибше занурився в розслідування первинних вбивств і знайшов те, що шукав, — зв’язок між вбивством дівчинки біля озера Тріванн, Юдасом Юхансеном і Валентином Єртсеном. Відбиток пучки пальця не збігся з відомими відбитками, але тридцять відсотків вірогідності не можна було скидати з рахунків. Ні, вони ще не закінчили. Вочевидь, це ніколи не закінчиться…

— Зараз почнеться.

Це сказала Катрина. Її губи майже торкалися його вуха. Звуки органа заповнили простір, складалися в музику, у знайому музику. Бйорн важко зітхнув.

Гуннар Хаген на мить заплющив очі й прислухався до музики. Думати йому не хотілося, але думки приходили. Про те, що справа завершена, усе закінчилося, і те, що треба було поховати, вже поховане. Але все-таки залишалася ще одна справа, яку він не міг забути, не міг поховати. Та справа, про яку він досі нікому не сказав. Не сказав, адже тепер цю інформацію ніяк не можна було використати. Слова, які