Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

- Максуд! - крикнула Сандрін у її бік і рвонула.

Дезіре помчала за нею.

- Граніт! За мною! Камені візьми! - пробігаючи біля одного з подрібнювачів, крикнула Дезіре.

Вона сподівалася, що це саме Граніт. Всі подрібнювачі на одне обличчя, коли у своїй бойовій формі. За кілька кроків Химерниця обернулася. Один із подрібнювачів справді підбирав каміння. Значить, то був не Граніт. Дезіре зосередилася на тому, щоб наздогнати Сандрін. Не можна, щоб їй дісталася вся слава. Позаду Химерниця почула страшний рев подрібнювачів. Мабуть, то вони святкують перемогу. Наче з високого урвища в глибоку ущелину кинули віз каміння. Мурашки від збудження побігли у дівчини по спині.

Незабаром вона вже бачила поле бою попереду. І бачила Химерницю  з червоним волоссям. Звичайно, це могла бути і не Химерниця. Але хто ще носитиме таку зачіску і такий колір волосся? Та й очі у звичайних людей, здається, не світяться. Граніт обігнав її своїми довгими кроками, під пахвами він тримав каміння. Сто метрів.

- Граніт! Кидай!

Вороги наринули. Тепер ще й червоноволосу Химерницю потрібно увесь час тримати в полі зору. Максуд закрутився, відбиваючи удари списів. У такий оберт він побачив, що дівчина з жовтим волоссям схилилася на одне коліно, Ейр відчайдушно намагалася захистити її щитом. Зараз або ніколи. Воїн приготувався зробити Крок. Раптом величезний камінь зніс кілька амаліонів із першого ряду, що нападали на дівчат. За звуком Максуд зрозумів, що у повітрі і другий. Дивитись було особливо ніколи. Він має вижити. І тому доводилося різко маневрувати, відбиваючи вістря списів, наскільки можна відсікаючи їх. Він миттю глянув на ворожу Химерницю. Та загарчала і кинулася тікати в підлісок. Судячи зі звуку за спиною, прийшла підмога. Подрібнювачі. Костоломи. Як їх не назви, поблажок від них не чекай. Характерний рик пролунав разом із криками болю та жаху амаліонів. Перший потрібнювач потрапив до гущавини подій. Страшна машина для перетирання кісток почала діяти. Немає нічого гіршого, ніж раптово дізнатися, що в рядах твого війська розмістився ворожий подрібнювач. Ті амаліони, що не брали прямої участі в бою, вже бігли за своєю Химерницею. Вони швидко зрозуміли, що до чого. І тільки перші ряди були так поглинені сутичкою, і не помітили смерть, що на них насувається. Поруч із Максудом врубалися у ворожі ряди дві Химерниці. Дезіре орудувала вигнутим темним мечем. І, як завжди, була чудова. Але Максуду було цікавіше поспостерігати за Сандрін. У тієї в руках світилися два мечі дивної форми. Із туманними краями. Напевно, їй і самій було цікаво випробувати їх на новому роді військ. Першому амаліону вона загнала меч з маківки і трохи нижче плечей, розрубавши грудну клітку. Другим мечем зрубала йому голову, щоби звільнити перший. І поїхало. Меч врубався до половини леза в щит наступного амаліона, розрубавши руку під щитом. Синьопикий закричав. Другий меч пронизав йому рота і вийшов через потилицю. Сандрін смикнула його, розкручуючи в один бік, і майже відірвала супротивникові голову. Максуд зрозумів, що задивляється. І він би радий кинутися в бій… Але фіолетове волосся, що майорить на невидимому вітрі. Вітрі, якого насправді немає. Нові мечі, яких він ніколи не бачив за тисячі років. Бездоганна техніка бою. Воїн зрозумів, що билася не вона. Надто швидко, надто точно, надто часто вона передбачала дії ворога, випереджаючи того на крок. Браслет. Вона користувалася його могутністю. Тим самим, з яким Максуду доводилося стикатися не раз і не двічі. Все ж таки він змусив себе кинути погляд на Дезіре. Зимова Химерниця боролася вже двома мечами. Чимось її манера вести бій нагадувала його самого. Ось тільки в нього всі рухи були розгонистими та круговими. А Химерниця часто застосовувала і несподівані випади, згрупувавши тіло. Зараз вона буря, наступного моменту змія, яка кидається, щоб зробити один єдиний укус. У цьому видовищі було щось гармонійне. Вона так уміло поєднала у собі такі різні стилі. Стиснутий контратакуючий та розкутий атакуючий. Максуд навіть вирішив, що якщо ворогів буде не більше ста проти нього одного, можна буде спробувати щось схоже. Адже, якщо ворогів багато, то ти маєш постійно рухатися. Кругове ведення бою – єдиний варіант. Якщо ти зупинився – ти помер. Не можна сказати, що Дезіре зупинялася ... просто втрачала інерцію в деяких моментах, в яких Максуд хотів би її не втрачати. В іншому, її рухи були чудові.

- Справжній чоловік. Дівчата працюють, ти дивишся. - голос золотої дівчини звучав зовсім поруч.

Максуд закліпав очима, скидаючи з себе зачарованість боєм двох Химерниць. Якби він не знав, що може краще, то зараз заздрив би їм. Для людей Химерниці билися просто неймовірно. Ейр оцінила б. Раніше так могли битися лише сабазадонці. А зараз ці дві Химерниці могли кинути виклик кожному з них. З Сандрін все зрозуміло. Браслет дуже сильно впливав на її здібності. А ось Дезіре билася сама. Перед очима Максуда спалахнули картини давно минулих днів. Поля боїв. Тисячі трупів. Відступ, напад, контрнаступ. Химерниці. Божевільні, одержимі жадобою битви смертельно небезпечні елітні вбивці. Іноді Максуд думав, що Батько створив їх тільки для того, щоб вони вбивали. Як і його самого. Воїн ще раз подивився на Дезіре. Вона могла б зайняти місце серед великих Химерниць минулого.

Бій продовжувався зовсім недовго. Амаліони кинулися навтьоки. Дві Химерниці опустили мечі, важко дихаючи. Вони коротко переглянулися, не нагородивши одна одну навіть кивком схвалення. Сандрін відпустила мечі. Дезіре викинула один, інший почала укладати за спину. Добре завченими граціозними рухами. Химерниці всьому приділяли увагу.

- Синій потрібна допомога. - Максуд показав на Химерницю на землі.

Йому дуже хотілося, щоб вона залишилася живою. Дезіре одразу кинулась до неї. Сандрін рівним кроком підійшла до іншої Химерниці з жовтим волоссям. Ейр тримала її під руку. Сандрін веліла тій лягти на землю, щоб вона могла взятися за роботу. Ейр нарешті змогла себе оглянути. Руки в крові, ноги з усіх боків поранені. На одній нозі звисав шматок шкіри та м'яса. Вона невдоволено похитала головою. Якби сабазадонка так воювала в якомусь іншому війську, де немає Химерниць, то їй довелося б довго заліковувати рани. І їй дуже пощастило, якби не пішло зараження. Дівчина теж опустилася на землю, більше не в змозі стояти.