read-books.club » Публіцистика » Василь Стус: життя як творчість 📚 - Українською

Читати книгу - "Василь Стус: життя як творчість"

159
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Василь Стус: життя як творчість" автора Дмитро Васильович Стус. Жанр книги: Публіцистика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 132 133 134 ... 150
Перейти на сторінку:
діячка українського опору. Заарештована 1972 року, відбувала покарання в Мордовії — на відстані кількох рядів колючого дроту від В. Стуса. 1975-го, коли В. Стуса в таборі було поранено швайкою, лише організоване І. Калинець, Н. Світличною та Н. Садунайте голодування на жіночій зоні з вимогою надати постраждалому медичну допомогу, врятувала поетові життя.

43

Олег Покальчук — український поет та перекладач, бард. Займався бізнесом, політикою, сприяв організації «Пласту» в Україні.

44

Василь Ґурдзан (1926—2001) — учасник українського опору, політв'язень.

45

14 липня 1995 року українські патріотичні сили без погодження з владою вирішили силою факту здійснити поховання патріарха Володимира на території Софії, яку, готуючись до чогось подібного, було оточено спеціальними каральними загонами. Коли люди, підбурювані організаторами, почали копати могилу під ворітьми дзвіниці Софії, проти них було застосовано силу. Криваві липневі події не лише стали вічною ганьбою влади, яка зважилася на таке блюзнірство, але й засвідчили безвідповідальність і байдужість до людей тих, хто організовував поховання. Ні люди, ані прах покійного не може й не повинні ставати розмінною монетою політичних ігор. І я зумисне не згадую тут прізвища людини, яка віддавала наказ військам бити людей, бо, маючи досвід подібної організації, переконаний, що ті, хто задумав усе це, несуть принаймні не меншу відповідальність за те, що сталося, аніж той горе-керівник.

46

У квартирі Дворків знаходився штаб керування перепохованням Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого.

47

У СРСР і в перші 10 років незалежної України 7—8 листопада вважалися державними святами й урочисто відзначалися. Парад, мітинги та інші святкові заходи були покликані надати жовтневому перевороту в царській Росії вікопомного значення. Вони відбувалися пишно й із обов'язковою галасливою пиятикою. Спланувати на ці дні перепоховання означало приректи його на провал, бо   ж о д е н   радянський чиновник за жодних обставин не лише не допоміг би в його реалізації, а за своїми посадовими обов'язками повинен був усіляко заважати його проведенню.

48

Шовкошитний. «Народе мій, до тебе я ще верну…» — С. 7. Скорочений варіант статті В. Шовкошитного надруковано також у книзі: Не відлюбив свою тривогу ранню. Василь Стус — поет і людина. Спогади, статті, листи, поезії. — К.: Український письменник, 1993, С. 365—371.

49

Василь Овсієнко у кн. «Світло людей» вказує, що правильне написання прізвища саме Дивдін, а не Дилдін, як помилково вказано в публікації В. Шовкошитного. — С. 66.

50

Володимир Іванович Ченцов очолював райвідділ Чусовського КДБ. З кінця 1981 до кінця 1984 р. працював опером КДБ в таборі ВС-389/36 і, за свідченням В. Овсієнка (див. Світло людей. — С. 66), «є одним із винуватців загибелі політв'язнів».

51

В. Шовкошитний працював інженером на Чорнобильській АЕС. 1986-го, коли трапилася аварія, він саме здавав випускні іспити на інженера-атомника в Москві й уже 26 травня 1986 року повернувся до Києва. Його родина — дружина і троє дітей — на час аварії знаходилися в Прип'яті. Після повернення з Москви Володя кілька років працював на ЧАЕС над подоланням наслідків трагедії.

52

Місто Чусовоє збудоване довкола металурґійного гіганта, закладеного французькими промисловцями наприкінці XIX ст. На околиці — турбаза «Огонёк» — найбільша і найсучасніша гірськолижна база СРСР.

53

Володимир Шовкошитний. «Народе мій, до тебе я ще верну…» — С. 8—9.

54

Ідея поховати тіла Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого на Байковому цвинтарі Києва першою спала на думку Володимиру Голобородьку, бо ніхто, крім нього, не вірив у можливість отримання такого дозволу. А він… влучив пальцем у небо. Пішов у Спілку, ЦК і… йому дозволили. За іронією долі, коли їхали на цвинтар, аби вибрати місце для поховання, дружині Василя Стуса — Валентині Попелюх — не вистачило місця в машині. Довелося Ірині Калинець шукати для мами місце. «Зайвим» виявився саме В. Голобородько, який дуже хотів особисто вибирати місце.

55

Дуже добре тогочасну напружену ситуацію характеризує такий епізод. Оксана Дворко, яка була своєрідним зв'язковим між Пєрьм'ю та Києвом, а тому перебувала в постійному напруженому очікуванні звісток з далекого Уралу, черговий раз схопивши слухавку, почула абсолютно несподіване:

— Вам телефонують з резиденції Папи…

— Звідки? — Не розуміє вона. Бо як у цьому постійному напруженні осмислити інформацію, яка не має прямого відношення до організації та проведення перепоховання?..

— Від Папи.

— Даруйте, у нас папи немає, у нас лише тато, — відповідає.

— Від Папи Римського, — лунає у трубці, й приємний голос починає розпитувати про проблеми й ускладнення, що виникають під час перепоховання…

56

Приміське село, що майже злилося з українською столицею. Зовсім неподалік Святошиного, де мешкала родина В. Стуса.

57

Володимир Шовкошитний. «Народе мій, до тебе я ще верну…» — С. 9.

58

Тієї миті, і взагалі в Пєрьмі, ми були немов ізольовані від усього світу. Вирішивши, що сподіватися варто лише на власні сили, ми зовсім не покладалися на якусь зовнішню допомогу. Без такої психологічної настанови всіх учасників Пєрьмської експедиції нам би не вдалося досягнути того особливого єднання, яке було в знімальній групі листопадом 1989-го. Тим часом сьогодні цілком зрозуміло, що без допомоги всіх небайдужих людей світу, які всіма доступними їм засобами чинили тиск на адміністрацію Ґорбачова, новий склад українського ЦК і уряд УРСР з вимогами дозволити перепоховання, ніколи не вдалося б прорвати тодішню завісу «перестрахування» і заборон. Пишучи ці рядки з перспективи у півтора десятки років і намагаючись відтворити тодішні відчуття й емоції, я, попри все, висловлюю доземну подяку як тим, хто доклав чималих зусиль для організації київської частини перепоховання, так і тим, хто чинив тиск на уряди СРСР і УРСР. Без всього цього перепоховання Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого 1989-го було б неможливим.

59

Василь Овсієнко. Світло людей. — С. 66.

60

Там само. — С. 66.

61

Там само. — С. 67.

62

У листі до рідних від 1.06.1981 року В. Стус зреферував статтю Абдуса Саляма про останній задум Айнштайна. Там були викладені, зокрема, такі міркування щодо часу: «Уже знаємо, що всі тіла рухомі (рухаються) і всі взаємодіють. Коли по цих орбітах бігають якісь умовні тіла (планетики), то, відома річ, вони не мають своєї ваги (їх не можна зважити, як ковбасу в магазині). Замість ваги вони мають   м а с у   = ґравітаційний заряд. Від чого цей залежить? Від ваги (яку можна тільки приблизно уявити, бо не можна зважити), від величини орбіти, швидкости руху, сусідства і взаємодії з іншими орбітами. Візьмемо будь-яку з цих орбіт (хай одна

1 ... 132 133 134 ... 150
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Василь Стус: життя як творчість», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Василь Стус: життя як творчість"