Читати книгу - "За межі мовчазної планети. Переландра"

здіймалися високо, ніби справжні стіни, а вгорі, немов у віконній рамі, виднілося золоте склепіння неба та обличчя Тора й Тінідріл. «Прикрийте мені очі», — попросив він, і Владар із Владаркою зникли, але відразу ж і повернулися з оберемками червоних лілій в руках. Обидвоє схилилися і поцілували його, Владар підняв руку у благословенні — і то було останнє, що бачив Ренсом у тому світі. Ніжні, прохолодні пелюстки сипалися й сипалися йому на обличчя, аж доки він зовсім не потонув у духм’яній червоній хмарі.

— Все готово? — почувся голос Владаря. — Прощавай, друже і спасителю, прощавай! — пролунали вже обидва голоси, Тора і Тінідріл. — Прощавай доти, доки ми втрьох не вийдемо за межі часу. Завжди згадуй про нас Малелділові, а ми згадуватимемо про тебе. Нехай буде з тобою Його сила, слава і любов.

Ренсом почув, як глухо стукнула, закриваючись, кришка, потім іще кілька секунд до нього долинали звуки ззовні, зі світу, від якого він уже був відокремлений довіку, а тоді свідомість покинула його.

К. С. Люїс «За межі мовчазної планети»

Заувага

Велс, Герберт (1866–1946) — англійський письменник, автор утопічних, науково-фантастичних («Машина часу», «Війна світів») і побутово-соціальних романів, а також популярної «Історії світу».

І

Надербі, Стерк, Стоук-Андервуд — у 1930-ті роки Люїс захоплювався тривалими пішими прогулянками по Оксфордширу; цим, либонь, і пояснюється тло, на якому розпочинається дія роману, та назви містечок, які є, по суті, трохи зміненими назвами тих місць, де довелося бувати авторові.

…краса літнього неба…  — дія відбувається, вочевидь, у серпні; детальніше пояснення див. у примітці до розділу XX.

Як то кажуть, знаєте, маленький полохливий індіанець! — алюзія на поему «Дослід про людину» (1734) англійського поета Александра Попа (1688–1744):

Індіанець убогий Бога у хмаринках

Знаходить і в ледь відчутних вітерцях;

Він гордою наукою не марить,

І зоряними мандрами не снить.

(Дослід про людину, III)

Ейнштейн, Альберт (1879–1955), видатний німецький і американський фізик; автор теорії відносності; відкрив закон взаємозв’язку маси і енергії, пояснив явища фотоефекту та люмінесценції, розвинув молекулярно-статистичну теорію броунівського руху; працював над питаннями космології та створенням єдиної теорії поля; у 1921 р. отримав Нобелівську премію.

Шредінгер, Ервін (1887–1961) — австрійський фізик; один із засновників квантової фізики (сформулював рівняння квантової механіки, рівняння ПІ.); праці з квантової механіки, математичної фізики, загальної теорії відносності, біофізики; запровадив поняття хвильової функції; в 1933 р. отримав Нобелівську премію.

Єсперсен, Отто (1860–1943) — данський лінгвіст; автор «теорії прогресу» в мові, згідно з якою всі мовні зміни спрямовані на полегшення умов комунікації, а відтак прогресивні.

II

Лестерський коледж — один із коледжів Кембриджського університету.

IV

Корабель має форму сфери… — тут автор грішить супроти законів фізики. Навіть якщо припустити, що корабель мав 100 метрів у діаметрі і вагу 1000 тон (а з тексту випливає, що він був значно менший), то людину з масою тіла, наприклад, 70 кілограмів притягувало б до його центру з практично невідчутною силою у 0,007 міліграма. Якщо космічний корабель обертається навколо власної осі, то в ньому й справді може існувати штучна сила тяжіння, але спрямована вона тоді від центру корабля, а не навпаки.

V

Даная — в давньогрецькій міфології дочка Акрісія, царя Аргосу; Акрісію було провіщено, що його уб’є син його ж доньки, тож він переховував Данаю в підземеллі з мідними стінами, проте Зевс у вигляді золотого дощу проник туди, і згодом Даная народила сина Персея.

…солодкий чинячи вплив… — Джон Мільтон, «Втрачений рай», VII: «…сіре світання, а навіть самі Плеяди перед ним танцювали, солодкий чинячи вплив». Мільтон, у свою чергу, посилається тут на Йова 38, 31.

…край щасливий, де довік / день не опуска повік. — Джон Мільтон, «Комус», Епілог.

Мільтон, Джон (1608–1674) — англійський поет та мислитель, відомий перш за все своїми поемами «Втрачений рай» (1667), «Віднайдений рай» (1670) і «Самсон-борець» (1670). У 1942 р. Люїс написав «Передмову до „Втраченого раю“» — одну із своїх найвідоміших праць з історії літератури.

VI

…провали, вирви у живій тканині небес… — паралелі до цих роздумів Ренсома можна вбачати як у думках, властивих гностикам (вважали матеріальний світ злом, що виникло з волі і внаслідок втручання Деміурга, який створив матерію і ув’язнив у ній Енною (Душу Світу й породження ефіру), так і в теоріях сучасної фізики, що описують матеріальні утворення як гравітаційні згустки у часопросторі.

хвилі… були надто високі як для своєї довжини, надто вузькі в основі, надто круті… — сила тяжіння на Марсі становить менше половини сили тяжіння на Землі, тож відповідно і висота хвиль за однакової сили вітру на Марсі має бути більшою, ніж на Землі.

X

Каріатида — статуя жінки, що використовується як архітектурна підпора, переважно замість колони. Вважається, що ця назва походить від дівчат із міста Карія в Аркадії, які під час святкувань на честь богині Артеміди танцювали з кошиками на головах.

XI

Малелділ Юний — тут і далі (див. також «Переландру») Люїс говорить про християнську Пресвяту Трійцю: Бога-Отця (Древній), Бога-Сина (Малелділ Юний) і Святого Духа (Третій).

…чим закінчилися мандрівка на Місяць для Велсового Кейвора.  — Кейвор, герой роману Г. Велса «Перші люди на Місяці» (1901), розповідає мешканцям Місяця про війни, що точаться на Землі між людьми, і, ймовірно, гине від їхніх рук, оскільки вони не хочуть, щоб люди й далі прилітали на Місяць.

З елділом — «елділ» — це одне з кількох слів та власних назв у «Космічній трилогії», що їх Люїс, імовірно, запозичив у свого друга Дж. Р. Р. Толкіна задовго до того, як останній закінчив свого «Володаря перстенів». Згодом Толкін згадував, що «в елділах… є щось від Елдара з мого твору» (лист до Р. Л. Ґріна від 17 липня 1971 р., цит. за виданням Green & Hooper, С. S. Lewis: A Biography, 2002, c. 210).

XV

…гомерівський циклоп теж займався цим ремеслом — циклопи — у давньогрецькій міфології велетні з одним оком посеред чола, сини Урана і Геї, помічники Зевса у боротьбі з титанами. Про них йдеться у дев’ятій пісні Гомерової «Одісеї».

…найдовершеніше з усіх тіл…  — наведені тут міркування автора не мають аналогів у сучасній йому фізиці. У своїх поглядах на ангелів-«елділів» Люїс відступає від традиційних позицій християнської ангелології, яка вважає їх створіннями безплотними і духовними; автор натомість приписує їм, окрім духовності, і матеріальність, але іншої фізичної природи, ніж