Читати книгу - "Пригоди бравого вояка Швейка, Ярослав Гашек"

В той час як тут короля били тузом, далеко на фронті королі били один одного своїми підданими.

* * *

В штабному вагоні, де сиділи офіцери маршового батальйону, відколи вирушили, панувала дивна тиша. Більшість офіцерів заглибилися в читання невеличкої книжки в коленкоровій оправі з написом: «Die Sünden der Väter». Nowelle von Ludwig Ganghofer». 356 І всі одночасно вивчали сторінку сто шістдесят першу. Командир батальйону капітан Сагнер стояв біля вікна й тримав цю саму книжку, також розгорнену на сторінці сто шістдесят першій.

Він дивився на краєвид і розмірковував, як би це найзрозуміліше пояснити всім, що треба робити з тією книжкою. Все це було строго секретно.

А офіцери, тим часом роздумували над тим, що полковник Шредер таки зовсім з’їхав з глузду. Він уже давно був трохи «теє», але ніхто не передбачав, що він схибнеться так зненацька. Перед відходом поїзда Шредер наказав скликати офіцерів на останню нараду, де й повідомив їх, що кожний одержить по книжці «Die Sünden der Väter» Людвіга Ганггофера і що ці книжки він уже наказав віднести до батальйонної канцелярії.

- Панове,- промовив полковник надзвичайно таємничим тоном,- ніколи не забувайте сторінки сто шістдесят першої.

І от, заглибившись у зміст цієї сторінки, вони не могли добрати анічогісінько. На цій сторінці якась Марта підійшла до письмового столу, взяла звідтіля якусь роль і вголос розмірковувала, що глядачі мусять співчувати героєві. Потім на цій сторінці з’явився якийсь Альберт. Він безперестану жартував, намагався говорити дотепно, але без зв’язку з попередньою невідомою дією це звучало так по-дурному, що надпоручник Лукаш від люті аж мундштук перекусив.

«Збожеволів дідок,- думали всі.- Йому вже кінець. Тепер його переведуть у військове міністерство».

Грунтовно обміркувавши все, капітан Сагнер відійшов од вікна. Великого педагогічного таланту він не мав і тому витратив так багато часу, поки склали план лекції про значення сто шістдесят першої сторінки.

Починаючи промову, він звернувся до офіцерів із словами «meine Herren», 357 як це робив дідуган полковник, хоч раніше, до від’їзду, говорив їм «Kameraden». 358

- Also, meine Herren.- Сагнер почав доповідати, що вчора ввечері одержав від полковника інструкцію щодо сторінки сто шістдесят першої в книжці «Die Sünden der Väter» Людвіга Ганггофера.- Also, meine Herren,- промовляв він урочисто,- перед нами абсолютно секретна інформація щодо нової системи шифрування польових депеш.

Кадет Біглер витяг блокнот і олівець і промовив надзвичайно запобігливим тоном:

- Я готовий, пане капітане!

Всі глянули на цього дурня, ретельність якого в школі однорічників межувала з ідіотизмом. В армію він пішов добровільно і при першій нагоді, коли командир школи однорічників знайомився з сімейним станом своїх слухачів, доповів, що його предки писалися у минулому Бюглер фон Лейтгольд і на їхньому гербі було зображення крила чорногуза з риб’ячим хвостом.

Відтоді це й прилипло до кадета як прізвисько «Чорногузове крило з риб’ячим хвостом». Біглер з самого початку був усім антипатичний, і на кожному кроці з нього глумилися, тим більш що той герб аж ніяк не гармоніював із скромною професією його батька, який чесно торгував заячими й кролячими шкурками. Біглера безжалісно висміювали, хоч цей романтичний ентузіаст сумлінно намагався перетравити всю військову науку і вибитися на перше місце своєю наполегливістю. Він не тільки зубрив те, що вимагалось за програмою, а чим далі, тим більш забивав собі голову вивченням праць про воєнне мистецтво та історію воєн.

Він завжди заводив про це розмову, поки йому не втирали носа і не садовили на своє місце. В колі офіцерів він прирівнював себе до вищих військових чинів.

- Sie, Kadett, 359 - сказав капітан Сагнер,- поки я не дозволю вам говорити,- мовчіть! Вас ніхто ні про що не питає. Ви просто на диво мудрий вояка. Я вам подаю зовсім секретні інформації, а ви записуєте їх у свій блокнот. Якщо загубите його, вас чекає польовий суд.

До всього кадет Біглер мав ще одну погану звичку: завжди намагався всілякими відмовками переконати кожного в тому, що в нього лише найкращі наміри.

- Насмілюсь доповісти, пане капітане,- відповів він,- якби блокнот випадково й загубився, то однаково ніхто нічого не розчовпає з моєї писанини, бо я стенографую, і моїх скорочень ніхто не розбере. Я користуюся англійською системою стенографії.

Всі зневажливо глянули на нього, а капітан Сагнер махнув рукою і вів далі:

- Я вже згадував про новий спосіб шифрування депеш на фронті. Можливо, ви й не зрозуміли, чому з цілої новели Людвіга Ганггофера «Die Sünden der Väter» була вибрана саме сто шістдесят перша сторінка. Це, панове, ключ до нової шифрувальної системи, впровадженої на основі останнього розпорядження штабу корпусу армії, до якого ми належимо. Як вам відомо, існує багато методів шифрування важливих польових інформацій. Найновіший, який ми вживаємо, це додатковий цифровий метод. А тому відпадають вручені вам штабом іще минулого тижня шифри й ключі до них.

- Система ерцгерцога Альбрехта,- пробурмотів собі під ніс доскіпливий кадет Біглер,- 8922-R, запозичена в Гронфельда.

- Нова система дуже проста,- лунав по вагону капітанів голос.- Я особисто дістав від пана полковника другий том і інформацію. Ми, наприклад, маємо дістати наказ: «Auf der Kote 228 Maschinengewehrfeuer linksrichten». 360 У цьому випадку одержуємо таку телеграму: «Sache - mit - uns - das - wir - aufsehen - in - die - versprachen - die - Martha - dich - das - ängstlich - dann - wir - Martha - wir - den - wir - Dank - wohl - Regiekollegium - Ende - wir - versprachen - wir - gebessert - versprachen - wirklich - denke - Idee - ganz - herrscht - Stimme - letzten». 361

Отже, надзвичайно просто, без зайвих комбінацій. Зі штабу телефоном у батальйон, з батальйону телефоном у роту. Командир, діставши цю шифровану депешу, розв’яже її ось як: візьмімо книжку «Die Sünder der Väter», розгорнімо на сторінці сто шістдесят першій і починаймо зверху