Читати книгу - "Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

       - Але…. Чому ти так думаєш? – Розгубилася Фрося.

       - Я бачив, як вона дивилася на тебе, коли ми приходили по молоко, вершки та  сир. У неї з очей сипалися іскри ненависті.

       - То чому, ти нічого не сказав? – Здивувалася дівчина.

       - Я не був певен, чи мені це не ввижається. А крім того, кожен може ненавидіти кого забажає, аби не вбивав і не калічив.

        - Думаю, ти правий, - сказала панна-Дракон. – Колись у нас була Дракониха…. Але вам це, мабуть не цікаво зараз. Добре, потім якось розповім.

         Огняна схопила за руки Алана та Фросю та плавно опустилася на Львівську бруківку. Останні два метри панна-Дракон вже була людиною, тож, ошалілі від спеки, туристи нічого надзвичайного не помітили.

      Втрьох вони опинилися біля столика вуличного кафе. Там пані Микитенко щось набирала на тогочасному ноутбуку.

       - Прогулялися? Фросю, що із тобою? О, Боже! Ти стала тією, яка мандрувала часами?!

       - Не хвилюйся, матусю, - кинулася до Єви донька, - я буду чемною дівчинкою. Але…

       - Але все робитимеш так, як тобі заманеться, - розсміялася пані Микитенко. – Сідай вже поруч, - сказала вона Алану. Юнак та Огняна всілися поруч та замовили смажену картоплю із рибою: для себе і для Фросі. – Зараз тато підійде. А, ось і Власта.

        Фрося із Аланом нервово повернули голову туди, де йшла струнка і приваблива Власта Скриня. Колишня вбивця вела за руки двох п’ятирічних дітлахів: хлопчика та дівчинку. 

     - Але ж вони у вас і моторні, - плюхнулася Скриня на стілець та ковтнула з високої склянки води. Дітлахи кинулися до Єви, розповідаючи про дива, які щойно побачили.

     - А ти… Ви…., - розгубилася Фрося.

      - Що таке, Єфросиніє? Ото не кажи мені, що щойно з минулого. Здуріти можна! Ні, я не померла. Я зараз  - відома акторка.

       - Ви ж казали…, - знітилася Фрося, а тим часом жвавий офіціант, вдягнутий у недешевий дизайнерський одяг, попросив автографа у зірки.

        - Так. Я хотіла стати психологом, - зітхнула Власта. - Життя було б значно спокійнішим. Але з цими подорожами до майбутнього Середньовіччя, вирішила що краще стати політиком. А потім, до мене дійшло, що політики виглядають смішними. А от до акторів, люди справді прислуховуються.

       - Тож, вона чкурнула до Голівуду, - повідомив Ярослав, що щойно підійшов до товариства. Він цьомкнув Єву у щоку, а молодші Микитенки повісилися на таткових ногах. Ярослав по-черзі підкинув близнюків у повітря, а тоді всівся біля дружини. Михасик та Марта побігли заважати Огняні.

      Разом із Ярославом до столика підійшли Смок та ще один пан. Він (той пан, який не був Смоком), мав років  з п’ятдесят, а може й більше, був невисокий, але стрункий.  Волосся у нього було чорне, наче смола, а очі - зелені. На підборідді була невеличка борідка, їх ще називають “еспаньйолка”.

      - Пане Дим! – Одночасно зойкнули Фрося та Алан. Пан Дим, вклонився, розповсюджуючи запах лаванди.

      - Мені приємно, що така молода та гарна панянка знає про мене, - сказав він радше із Львівським, ніж Маріупольським прононсом.

       - А що Ви тут робите? Ви ж Маріуполя! – Не здавалася Фрося.

       - У мене тут бізнес, - відрізав запитання пан Дим. – Це - вільна країна, і ми можемо мати бізнес там, де захочемо.

      - А також ми можемо літати на власних крилах, - посміхнулася дівчина, Огняна подавилася узваром, а пан Дим піджав губи.

        - Не знаю про що ти, миле дитя. У мене немає власного літака, чи гелікоптера.

        - Але Ви дісталися сюди не потягом, - підсумувала Фрося, а Смок та Огняна почали реготати:

        - Ото тебе розкусили, Диме.

        - То він – Дракон?! – Радісно заверещала Власта. Тієї ж самої миті чотири пістолети були направлені на струнке тіло пана Дима. – Ні, хлопці. Не треба , - сказала Власта Скриня своїм охоронцям. – Він – друг.

      - А як же, а як же, - закивав пан Дим. – Захоплений Вами ще з часів “Норовливої амазонки”. А автограф можна?

        В той час, як Власта підписувала автограф, Фрося запитала у батьків, що трапилося із Іванком. Чи  повернувся він до Інги? Виявляється, Іванко таки повернувся до Інги після чотирьохгодинної розмови із Скринею. Але у самісінькій день весілля із Інгою, легковажний Іванко втік з лаборанткою зі свого університету. Тепер вони мають трьох синів: Іванко, Івана та Джона.

        Алан зауважив, що з фантазією у Іванка не дуже, але він досить послідовний. Всі засміялися, а Власта повернулася до друзів.

         - Ви маєте вибачити моїх охоронців. Вони ж відповідають за мене. А той пан… Дим… дуже милий. Він справді Дракон?

        - Так, - кивнула Фрося. – Він трохи специфічний, але дуже-дуже милий. Мабуть, йому зараз нелегко літати з Маріуполя на захід, - додала вона піднявши голову: у небі, пролетів величезний літак, залишаючи за собою білий слід

      - То куди ти вступатимеш? – Запитала Власта у Фросі.