Читати книгу - "Медлевінґери"

— А потім? — запитала Моа.

— Потім ти маєш сказати його, торкаючись одночасно Каїна однією рукою і своєї фібули другою, — пояснив Антак. — Після цього він нічого не пам’ятатиме. Історія про Каїна й Авеля назавжди зітреться з його пам’яті.

— Як у фільмі-фентезі! — сказала Ліна.

Моа зітхнула.

— А як я знайду його слово? — поцікавилась вона. — Га?

Брітта пішла до холодильника.

— Насамперед я приготую нам усім вечерю! — запропонувала вона. — Я вмираю з голоду, а ви?

— Чудова думка, моя люба! — втішився король. — На голодний шлунок важко думати, байдуже, людина ти чи медлевінґер.

Брітта поклала на стіл усе, що було їстівного в квартирі: холодну варену картоплю, моркву, хліб, сир і ковбасу, банку квасолі. А ще зварила яйця. За вечерею ніхто й слова не промовив. Як на таку пізню нічну пору вони всі були навдивовижу голодні.

— Як необачно було залишати подорожній провіант у тунелі! — сказав король, коли вони вдев’ятьох змели все до останньої крихти. — Треба було прихопити хоча би м’ясні пляцки. Та й холодна печеня королеви теж смачна.

Торіл зітхнув.

— Нема сенсу сумувати за їжею! — сказав він. — Скоро світатиме. Нам треба подумати, яке може бути в Каїна слово.

— Просто слово Каїн, — припустила Брітта. — Це найперше спадає на гадку.

Ведур похитав головою.

— Занадто просто, — не погодився він. — Про це дуже швидко можна здогадатися. Не думаю, що це воно. Але, звичайно, Моа може його випробувати.

— А мені справді треба триматися за нього? — захвилювалася Моа.

— Пусте! — рішуче сказав Йоганнес, відчиняючи двері на подвір’я. — Це ж тільки статуя.

— Або Авель? — крикнув Нісс услід Моа, яка вже приземлилася біля Їделунґа. — Це було би хитромудро!

Король із сумнівом похитав головою.

— Не знаю, — промурмотів він. — Напевно, занадто хитромудро.

— Увага! — крикнула Моа. — Я починаю!

Вона поклала праву руку на фібулу, а ліву, дещо вагаючись, простягнула до Їделунґового плеча.

— Каїн! — сказала вона, скрививши від огиди обличчя.

Їделунґ зиркнув на неї сповненими ненависті очима.

— А як ми дізнаємося, чи подіяло? — запитала Брітта. — Ми подумаємо, що він все забув, і король зніме чари, а потім виявиться, що то було неправильне слово, і паскудник таки пам’ятатиме про все і знову завдаватиме шкоди.

— Ми це побачимо! — відповів король. — Але слово в будь-якому випадку не Каїн.

— Авель! — сказала Моа. Їделунґ дивився на неї з таким виразом свого скам’янілого обличчя, ніби хотів убити. — Ні, я так довго не витримаю! Це так жахливо!

І полетіла назад до кухні.

Йоганнес обернувся до Ліни.

— Якщо хтось і зможе це розгадати, то Ліна! — сказав він із надією. — Вона вміє мислити, як злочинець! Вона точно визначила, куди Їделунґ завіз Брітту, причому за допомогою самого лише логічного мислення!

— Боюся, що в цьому випадку логіка нам не допоможе, — мовив Антак. — Розумієш: слово століттями передавалося від батька до сина! А як ти дізнаєшся, яке слово вибрав Каїн свого часу?

Ліна повільно кивнула.

— Ні, напевно, ні, — мурмотіла вона, і Йоганнес бачив, як у її голові зароїлися думки. — Це, мабуть, ні.

На кухні запанувала тиша, яку порушувало лише нестерпно гучне цокання годинника. Ніссові злипалися очі, боровся зі сном і Йоганнес. Моа у відчаї поклала голову на стіл, намагаючись при цьому не заснути.

— Вже сіріє! — сумно сказала Брітта. — Думаю, ми не знайдемо слова. Ми ж не можемо перепробувати кожнісіньке слово на світі! Це ж мільйони! Це тривало би тисячі років!

Ліна рвучко випросталася.

— Спробуй «люцифер»! — вигукнула вона, штурхнувши Моа в руку. — Ну, мерщій, спробуй «люцифер»!

— Чому? — промурмотіла Моа, майже вві сні. — Чому саме «люцифер»?

— Так називається його човен! — відповів Йоганнес. — Але цього разу ти помиляєшся, Ліно! Він же не міг вибрати своє слово, бо так називається його човен! Слово ж поколіннями передавалося від батька до сина!

— Спробуй «люцифер»! — наполягала Ліна, схопившись на ноги й смикаючи Моа за рукав. — Подумай! Коли шукають назву для свого човна, це так само, як із паролем для комп’ютера: більшість людей беруть ім’я або слово, яке для них особливо важливе! Ім’я коханої чи…

— І ти думаєш, що Їделунґ назвав човен своїм словом? — перепитав Торіл.

— Спробуй «люцифер»! — укотре повторила Ліна. — Будь ласка, Моа!