Читати книгу - "Три бажання для мільйонера, Лія Серебро"

Дмитро насторожено спостерігав за ним, намагаючись оцінити ситуацію. Він узяв із рук лікаря тонкий конверт із результатами, відчуваючи, як пальці холодіють від напруження. Подивився на Зою — вона виглядала аж занадто спокійно, ніби знала щось, що йому було не відомо. Здавалося, вона навіть трохи посміхалася, спостерігаючи за його реакцією.

Він нетерпляче розірвав конверт і швидко пробіг очима текст, його руки мимоволі затремтіли. "Ймовірність батьківства: 99,9%." Усе стало на місце. Микита — його син.

Дмитро подивився на Зою з деяким здивуванням і нерозумінням, але на її обличчі він не побачив і сліду емоцій, тільки впевненість, навіть тріумф.

— Ну що, задоволений? — Зоя обережно, але водночас з викликом звернулася до нього. — Тепер уже не виникає сумнівів, Дмитре?

Він відчув, як в голові ще більше закрутилося, але відповів жорстко:

— Я просто хотів переконатися, що все так, як ти казала. Але знаєш, Зоя, мені дивно, що ти виглядаєш так, ніби сама знала про це ще до тесту.

— Дмитре, я просто впевнена в собі, — промовила вона, облизуючи губи з якоюсь особливою насолодою. — І в нашому синові теж. Тепер ти не маєш причин сумніватися.

Дмитро мовчки склав документ і міцно стиснув кулаки. Його охопила суміш емоцій: тривога, розчарування та відчуття пастки, з якої не так легко вибратися.

Щойно Дмитро й Зоя вийшли з кабінету, Анна, яка чекала в коридорі, одразу зустріла їх поглядом. Вираз обличчя Зої — задоволений і навіть тріумфальний — миттєво розповів їй більше, ніж могли б слова. Дмитро теж виглядав приголомшеним, але намагався зберігати нейтральний вираз обличчя. Анна відчула, як у неї похолоділо всередині, але спокійно перепитала, глянувши просто в очі Дмитру:

— Ну що, значить, результати вже готові? — її голос був крижаний і стриманий.

Дмитро трохи змінився на обличчі, ніби зібрався з духом, щоб дати відповідь.

— Так, готові, — підтвердив він, не опускаючи очей. — Микита мій син. Без сумнівів.

Анна тихо вдихнула, вивчаючи його обличчя, шукаючи хоч тінь сумніву чи жалю. Але Дмитро дивився прямо на неї, і в його погляді читалося щось глибше, приховане за маскою спокою. Зоя ж продовжувала стояти поруч, як актриса після виступу, яка задоволена результатом.

— Тобі навіть не потрібно було пояснень, правда ж? — раптом голосно додала Зоя, повертаючись до Анни. — Достатньо одного погляду, щоб зрозуміти, як воно все є насправді. Микита — його син, і це вже незмінно.

Анна зітхнула, дивлячись на Зою з холодною витримкою.

— Я бачу, що ти відчуваєш справжню перемогу. Мабуть, цього ти й хотіла з самого початку, так? — сказала Анна, зберігаючи спокій, хоча її голос лунав гостро.

Зоя зухвало підняла брови.

— Ну, це ж ти сама хотіла розібратися у всьому "під контролем", — з усмішкою промовила вона, додаючи більше сарказму. — І тепер можеш бути певною, що твій контроль привів до того, що є.

Анна кинула на неї холодний погляд, знову повернувшись до Дмитра.

— І що тепер? — спитала вона, і в її погляді було стільки втоми й гіркоти, що Дмитро мимоволі опустив очі. Він зробив крок уперед, ніби хотів торкнутися її руки, але Анна відсторонилася.

— Анно, я не хотів, щоб так вийшло… Я сам щойно дізнався про це, — промовив він, борючись із хвилею емоцій. — Я сам не знаю, що буде далі, але ми знайдемо вихід. І я хочу, щоб ти знала: це нічого не змінює для мене.

— Нічого не змінює? — різко запитала Анна, змірявши його поглядом. — Дмитре, тут є син, дитина, і це все "нічого не змінює"? Скільки ще в твоєму житті є того, що "нічого не змінює", але все ще стоїть між нами?

Зоя лукаво посміхнулася збоку, і Анна цього разу знехтувала її поглядом.

— Знаєш, Дмитре, я йду, — чітко промовила вона. — Мені більше не потрібно це бачити, але тепер бачу, що це тільки робить мене частиною твого безкінечного хаосу в житті . І я відмовляюся бути однією з цих "частин".

Анна пішла, твердо зберігаючи спокій, але залишила за собою тишу, яка розривала Дмитра на частини. Підсвідомо він знав, що це ще не кінець, що обом потрібен час осмислити, як жити далі. Але ситуація з Зоєю — це зовсім інше питання, одне, яке ніяк не можна ігнорувати, особливо тепер, коли Микита дійсно виявився його сином.