Читати книгу - "Дама і Король, Viter"

Після контрольної Ліана йшла коридором, намагаючись забути жахливі питання про кінетичну енергію.

— Вона тебе дожене у нічних кошмарах, — пророкувала Сорока, махаючи рукою перед її обличчям.

— Дякую, мені легше не стало.

— Для цього я тут.

Раптом Ангеліна зупинилася й штовхнула її в бік.

— Лі, будь природною.

— Що?

— Іди нормально, а не як робот, бо на тебе дивиться Ян.

Ліана одразу ж завмерла, а потім, не маючи кращого плану, зробила вигляд, що страшенно зацікавлена плакатом «Правила поведінки в школі».

— О, клас, пункт три — «Не бігати коридорами». Як же корисно, — пробурмотіла вона.

— Лі, ти серйозно?

— Що? Це важлива інформація.

— Мені здається, що навіть той плакат зараз тебе осуджує.

Ліана зітхнула й наважилася швидко глянути в бік Яна. Той стояв біля Ореста, слухав його розповідь і… ніби краєм ока поглядав у її сторону.

Може, мені здалося?

Вона відвела погляд і, вдаючи спокій, взяла Ангеліну за руку.

— Ходімо звідси, поки я не зробила ще чогось дурного.

— Запізно, — зітхнула Сорока, але слухняно пішла за нею.