Читати книгу - "Сім кроків до істини, Олена Закаєва"

Минуло кілька місяців після того, як проект було знищено, але світ навколо Влада не став спокійнішим. З кожним днем ​​він відчував, як його життя все більше проникає в тіні тих, хто все ще маніпулював, приховуючи справжні масштаби цієї змови. Все не закінчилося, навпаки, на горизонті з'являлися нові погрози.

Ольга та Влад все ще залишалися на зв'язку, але їхні шляхи більше не перетиналися так часто. Вона продовжувала розслідувати зв'язки між корпораціями та урядами, намагаючись знайти зачіпки, які могли б спричинити справжнє розкриття того, що ховається за фасадом. Хлопець же, ставши обережнішим і настороженішим, вирішив діяти інакше. Він знав, що вся ця мережа не була знищена, вона була як павутина, яка може будь-якої миті повернутися у звичайне життя, якщо не порвати її остаточно.

Якось Влад отримав анонімне повідомлення — зашифрований лист із кодом, який вів до нової зачіпки. Він розумів, що це може бути пасткою, але відмовився від думок про страх. Він був готовий іти до кінця. До цього часу він уже знав, що за кожним кроком стоять тіні, але що в світі є ще ті, хто готовий боротися за світло.

— Роман, ти живий? — написав він на зашифрованому каналі, знаючи, що коли чоловік залишився живим, цей сигнал буде його.

Відповідь надійшла швидко.

— Владе, все набагато складніше, ніж ти гадаєш. Нам треба зустрітись. Ти не один у цій грі, і ворог набагато ближчий, ніж здається.

Влад відчув холодок у спині. Але не було часу сумніватися. Він поїхав туди, де мали зустрітися — до старого занедбаного ангару, про якого ніхто не знав.

Коли Влад дістався вказаного місця, він відчув напругу в повітрі. Все навколо було мовчазно, ніби світ завмер на кілька секунд перед чимось величезним і неминучим. Він ступив у тінь ангара, але так і не побачив Романа.

- Романе? - прошепотів він, готовий до будь-якої несподіванки.

Відповідь надійшла через кілька миттєвостей. Кравчук, з раною на грудях та з сумкою, в якій були дивні пристрої, вийшов із темряви.

— Ти мав рацію, Владе. Вони знову почали розробляти новий проект. І цей проект – не просто технологія. Це контроль над усім людством, потужніший і небезпечніший за все, що ти бачив раніше.

Влад приголомшено глянув на нього.

— Я думав, що ми знищили все, що пов'язане з цим. Що вони знов планують?

- Це не просто дані, - продовжив Роман. — Це зброя, яка може бути використана, щоб маніпулювати не лише розумом, а й тілом людей. Експерименти, які вони розпочали, — це спроба створити “досконале суспільство”, де кожен крок, кожне бажання контролюватиметься. Ми стоїмо на порозі нової епохи, але ця епоха не буде тієї, якою її представляли.

Влад відчув, як тривога охоплює його. Він знав, що все, про що говорив Роман, це не просто фантазії. Все, що починалося з одного проекту, переростало в щось більш масштабне.

— Нам треба їх зупинити, — сказав Влад. — Я не дозволю, щоб це повторилося.

Роман кивнув головою, а потім показав на свої сумки.

— Ці пристрої можуть зламати їхню систему. Але нам треба діяти швидко. Все, що ми знаємо, може бути знищено за лічені дні. Ми маємо повернути контроль.

Хлопець не сумнівався, що це їхній останній шанс. І незважаючи на величезні ризики, вони мали йти до кінця.

Влад та Роман рухалися швидко та обережно. Все було під контролем - на екранах відображалися кодові рядки, а секретна інформація все ще була доступна для злому. Але що глибше заходили, то більше відчували, як стежать. Роман підключив пристрої до центрального сервера, і невдовзі вони виявили головну мету: інформація про новий проект, який вони намагалися запобігти.

У цей момент Влад відчув, як його серце починає битися швидше. Вони були на крок, щоб розгадати всі загадки, але хтось уже знав, що вони знайшли. Відлуння кроків за спиною і різкий звук пострілу порушили тишу.

- Це пастка! — крикнув Влад, відштовхуючи Романа убік і стрибаючи за укриття.

Але було вже надто пізно. На екрані спалахнули нові дані, і вони зрозуміли: це був не просто проект, це був їхній кінець.

Вони не були одні у цій грі.

Коли дим розвіявся і світло знову повернулося, Роман та Влад зрозуміли, що вони стали частиною не лише боротьби за свободу, а й частиною нової реальності, де правду могли приховувати ще довше.

— Ми не виграли, — сказав Роман, — але це лише початок.

Влад кивнув головою. Він знав, що перемога буде коштувати величезних зусиль та жертв. Але вони не збиралися здаватися.

Зрештою, боротьба за свободу була вічною. І навіть якщо здається, що все втрачено, завжди буде хтось, хто встане та продовжить боротьбу.