Читати книгу - "Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту, Юні Хонг"

Тож як вам зрозуміти, чи повторювати спробу? Найбільше спантеличує те, що успішні люди в промовах під час отримання чергової нагороди часто наголошують: «Ніколи не здавайтеся». І ваші друзі, мабуть, повторюють цю пораду.

Я теж воліла б заохотити вас не відмовлятися від мистецтва… проте вам украй потрібно відмовитись від оцінки ваших здібностей з боку рідних і друзів. Вони надто близькі вам, тому не можуть бути об’єктивними. Одна з важливих передумов нунчі — а отже, і успіху — це сміливість перед правдою, навіть якщо вона вам неприємна. Покійний нині музикант Джон Леннон у часи ранньої юності навчався в художньому коледжі. Судячи з його малюнків, він був доволі обдарованим митцем. Проте якби Леннон уперто наполягав на тому, що стане наступним ван Гогом, оскільки його матінка вішала його малюнки на холодильник, то ніколи не заснував би гурт «Бітлз».

У творчості, як і в усьому іншому, треба розрізняти компліменти, викликані захватом від вашого таланту, і компліменти від людей, які люблять вас і не хочуть засмутити. Справжнє нунчі вимагає, щоб ви запитали в себе: «Хто зробив цей комплімент і чому?» — і дослухалися відповіді, навіть якщо хотіли б почути зовсім не це.

Французькою мовою слово ennuyeux означає водночас і того, хто розповідає щось набридливе, і того, хто вас дратує. Якщо існує у світі мова, просочена глибоким розумінням людської вдачі, то це французька.

Можна подумати, що зануди нікому не шкодять, проте всі їх ненавидять. Як писав Оскар Вайлд, зануда — це людина, яка позбавить вас насолоди від самоти, не подарувавши насолоди від спілкування.

Зануда такий набридливий не тому, що в його історіях бракує перегонів або вибухів; він набридливий, бо не чує нікого іншого, а його відповіді не співвідносяться з тим, що йому щойно сказали. Наприклад, якщо хтось скаже: «Прикро, що Джин не прийшов. Не знаю, чи ти чув. Він потрапив у жахливу аварію!», то зануда відповість: «Знаєш, одного разу я теж бачив автомобільну аварію. Там був той олень…» — і почне патякати про якісь дрібні подробиці тієї аварії, навіть не поцікавившись, чи з Джином усе гаразд.

Ніхто не поводиться набридливо зумисне; зазвичай таке відбувається, коли людині страшно мовчати. Саме тому здатність до мовчазності й небагатослівності надзвичайно важлива для доброго нунчі.

Ніхто не викликає більшої приязні, ніж той, хто вас слухає, налагоджуючи таким чином емоційний зв’язок з вами. І ніхто не буває більш набридливим, ніж той, хто змінює тему розмови так, щоб опинитися в центрі уваги, або самостверджується за допомогою власного марнослів’я. Такі зануди насправді вас не слухають, вони лише чекають своєї черги заговорити.

Наступного разу, коли хтось розповість вам про своє життя або поділиться з вами власними думками й почуттями, у відповідь не починайте балачок про себе. Це дійсно складно, чи не так? Показовим видається те, що нам складно уявити відповідь, яка не стосувалася б нас особисто. Проте вашим співрозмовникам не потрібно, щоб ваша історія була кращою за їхню. Їм треба знати, що ви їх слухаєте. Зрештою, так ви значно ліпше порозумієтеся.

Можливо, говорячи так, ви маєте на увазі, що саме так усі поводилися у фірмі, де ви раніше працювали. Або так заведено у вашому рідному містечку. Або такі вже традиції в культурі вашого народу. МЕНІ НАЧХАТИ! Швидке нунчі означає, що треба пристосуватися до теперішньої ситуації незалежно від того, що ви робили чи говорили за інших обставин.

Можу навести доволі сумний приклад. Ця історія, яка сталася в Нью-Йорку 1997 року, навіть привернула увагу міжнародних ЗМІ. Туристка з Данії пішла обідати в ресторан у районі Іст-Віллидж у окрузі Мангеттен (на той час це був аж ніяк не найбезпечніший район Нью-Йорка), залишивши своє чотирнадцятимісячне дитя в дитячому візочку на хіднику перед рестораном. Занепокоєні перехожі викликали поліцію. Батьків маляти заарештували за звинуваченням у загрозі життю дитини. Дитину в них відібрали й на декілька днів віддали службі опіки. Мати й датська преса висували аргумент про те, що в Данії, у рідній країні жінки, цілковито нормально залишити дитину на свіжому повітрі, а не закочувати візочок у повний тютюнового диму ресторан.

Хоча мені й не подобається те, що дитину забрали в батьків, я вважаю, що та туристка вчинила неправильно. Прийнятна для вашої рідної країни звичка не повинна затьмарювати ваше нунчі. Якби та жінка витратила хоча б декілька секунд, щоб озирнутися, вона помітила б: 1) що цей район геть не такий безпечний, як більшість вулиць у Данії; 2) що ніхто інший не залишив своїх немовлят без нагляду на хіднику.

Це аж ніяк не приклад того, що американці поводяться, наче пуритани. Збентежені мешканці Нью-Йорка намагалися запобігти викраденню дитини або ж іншій шкоді, якої міг заподіяти їй якийсь злочинець. Ніколас Скопетта, голова Служби у справах дітей, тоді сказав у інтерв’ю газеті «Нью-Йорк Таймс»: «Залишити дитину без нагляду на вулиці Нью-Йорка на цілу годину — це неприйнятно… І мені не здається, що варто очікувати від поліції, щоб та брала до уваги, чи дозволена така поведінка в Данії[27]». Його висловлювання — це чудовий доказ того, що ніхто, геть ніхто не пробачить вам брак нунчі. Усім начхати на ваші добрі наміри. А іноді ставки й справді зависокі.

Опинившись у незнайомому оточенні, подивіться, як поводяться інші люди. Спирайтеся на презумпцію доцільності: доволі висока вірогідність того, що їхня поведінка має причину.

***

Мабуть, ви помітили, що об’єднує ці вісім типів людей без нунчі: усі вони нездатні проаналізувати ситуацію. Як ви вже, безперечно, здогадалися, люди, які вважають, що брак нунчі не призведе до тяжчих наслідків, ніж періодичне закочування очей, гірко помиляються. Кепсько, якщо ви гадаєте, що несхвалення — це проблема того, хто не схвалює, а не того, кого не схвалюють, або якщо вам здається, що незнання — це благо. Ви помиляєтеся. Якщо вам бракує розуміння настроїв у вашому середовищі, це може призвести до того, що ви втратите друзів, повагу, роботу або навіть, як сталося з тією жінкою з Данії, власну дитину (не хвилюйтеся, малюка їй повернули!).

Невеличкий тест

Ви турист і опинилися в країні, яка була колись за залізною завісою[28]. Якось уранці ви прокидаєтеся від голосного завивання сирени. Визираєте у вікно й чуєте, що з величезних гучномовців, які залишилися на вулицях з часів воєнного стану, транслюється якесь оголошення. Помічаєте, що люди на вулиці чомусь метушаться. Що ви зробите?

А. Подумаєте: «Ох, ці сирени так дратують! Мабуть, можна вивести народ з комунізму, проте вивести комунізм із народу неможливо».

Б. Крикнете перехожим, щоб ті заспокоїлися, бо ви тут намагаєтеся спати.

В. Повернетеся в ліжко.

Г. Почнете пакувати валізу.

Правильна відповідь: Г. Здавалося б, це очевидно, проте саме в такій ситуації ми із сестрою опинилися в Празі 2002 року. Побачивши паніку серед людей, ми сприйняли це