Читати книгу - "Принц Єгипту, Олександра Малінкова"

– То ти будеш пірнати чи ні? Час іде! – Нагадав мету її перебування на цій яхті.

– О, рекомендую! – Берті відпила з банки свій напій. – Філ знає чудові корали, які просто перенасичені різноманітними рибками. А я ще відпочину, щось не дуже себе почуваю.

            І вона знову попрямувала сходами вниз.

– Щоб ти знала, мені взагалі все одно що ти про мене думаєш! – Пошепки вимовив він, коли Берті зникла з верхньої палуби. – Екскурсія закінчиться, доставлю тебе до берега і роби що хочеш! Не підійду!

         Швидким рухом позбувся білої футболки без рукавів і джинсових шортів, зняв кросівки.

     Марина завмерла, намагалася відвести погляд та не змогла, так і лишилася стояти, ніби заціпеніла. Він лишився в самих синіх плавках– шортах.

–  Ти будеш так пірнати? – Глузливо запитав Феріт.

        Вона заморгала, бо навіть забула в чому вдягнена.  Незграбно спробувала зняти сарафан, але собачка на блискавці зрадницьки зажувала шмат тканини і ніяк не хотіла розстібатися.

      Певний час Феріт спостерігав за кумедними спробами позбутися одягу, потім не витримав й наблизився. Спочатку жестом показав підняти ліву руку догори, бо блискавка була саме там, далі обережно, щоб не пошкодити сукню, витягнув шматочок тканини, яка застрягла.  Нарешті собачка піддалася його напору. Пальці пройшлися по лінії її тіла, дихання зрадницьки перехопило, мурахи помандрували шкірою.

        Він облишив дівчину, надягнув маску і стрибнув у воду.

        Марина якийсь час намагалася повернутися до тями. Коліна тремтіли: чи то від близькості хлопця та його дотиків, чи то від страху знову  опинитися на глибині, чи якимось чином травмуватися знову об корали. Але ж вона не сама, Феріт поряд, от чи тільки цей факт здатен заспокоїти, їй було не зрозуміло…

     Нарешті дівчина переборола себе, стрибнула у воду і була шокована різноманітністю підводного світу і його барв. Нічого красивішого в своєму житті Марина не бачила.

      Феріт навчив її декільком жестам у воді, показувати чи все добре чи є якісь проблеми. Був поряд не доторкаючись до неї, тримав дистанцію, але  на відстані витягнутої руки.

       Години дві вона пірнала озираючись на всі боки, спостерігала за морськими мешканцями. Потім молодий чоловік жестом  показав, що слід вже вилазити з води. Обережно підсадив її, щоб та дістала сходинки, потім виліз сам. Мокрим, їй здалося, він виглядав ще більш привабливим.

     Хлопець допоміг їй позбутися маски, ремінці якої заплутались у волоссі. Її очі були кольору води, бірюзовими, в цей момент вона здалася йому досить зворушливою. Тендітна, тремтяча як берізка на вітрові. Феріт дістав великий рушник і передав їй. Потім вийняв з сумки холодильника бутерброди. Протягнув дівчині і надкусив свій. Нагадав собі, що пообіцяв звести їх спілкування до мінімуму.

–  Ти геть змерзла, якби я не витягнув тебе з води ти б плавала до заходу сонця, –  він посміхнувся, –  ти вся синя, наче та дитина що дорвалася до моря…

– Дякую на екскурсію, - все що змогла промовити Марина, знаходячись ще й досі під враженням.

– А я тут до чого? Берті дякуй, її ідея! Смачно? Доїдай! Потім повернемо тебе на острів Парадайз, на котрому здам у руки гіду. В Єль-Гуну повернешся з групою і гідом.

- Добре, - ствердно кивнула, й відвернулася, щоб не зашарітися знову від його суворого та магнетичного погляду.

         Та Феріт і сам через хвилину сів за штурвал і направив яхту у бік острову, лишивши її саму.