Читати книгу - "Магія крізь час, Мiла Морес"

Як і сказали освічені члени моєї родини, мої відчуття до вечора змінилися. З'явилося гостре бажання побачити того самого Дженарда. Все тіло ніби вкрилося колючками, з’явився свербіж, і навіть гаряча ванна не позбавила мене від цього відчуття. Ходила кілька разів на консультацію до Ені, випитувала, чи відчувала вона щось подібне. На кожне запитання вона відповідала ствердно.

А вже перед сном я знайшла у себе нову силу.

- Ура! У мене сила білої вовчиці! Скоріше спускайтеся вниз!

Біжу підстрибом, навіть не переміщаюся, просто скачу, як кізочка. Збираюся хвалитися. Я вже точно знала, які здібності мають проявитися завдяки моєму магічному вихованцю, все заготовила заздалегідь. Сонне сімейство чекає на демонстрацію, не без інтересу, звичайно.

Розкидала всім до рук захисні окуляри. Я підготувала їх шістдесят років тому, але зараз розумію, що варто було оновити, з нинішніми технологіями знайдеться щось зручніше.

- Ені краще поки що побути нагорі, - Калеан перемістив дружину назад, позбавивши її задоволення. Це він так піклується.

- Отже, надягаємо окуляри, - коментую я, переміщуючи на своє обличчя захист, хоча точно не знаю, чи потрібен він мені.

Світло у вітальні погасили для більшої вірності.

- Може, все-таки на вулицю вийдемо? – Елім, ніби злякався, але знаю, що він так жартує.

А далі я зробила три спалахи очима. На кілька секунд кімнату залило біле світло, настільки біле, що очам було б боляче, якби не захисні окуляри. Всі побачили вітальню в деталях, наче світло і не вимикали.

- Ну як вам? - радісно запитую.

- Ого, круто! – молодший у захваті.

- Тепер немає сумнівів, що він - твій призначений, Аліто, - Калеан, як завжди, говорить без захоплення, тільки роздає вказівки. – Твоє завдання – закохати його в себе та привести до нашої родини. Якщо він захоче, щоб ти приєдналася до його клану, наполягай на своєму. Він має влитися у нашу сім'ю. Ми станемо сильнішими, тоді й Еліма зможемо відпустити.

Молодший не приховує радості, вже плескає мене по плечу, ніби я його третій брат.

- Калеане, я його навіть не знаю! І своїх сил він не показував, ніби активних у нього немає, від запитань ухилявся.

- Це вже дрібниці. Приведи його до нас, все перевіримо, але головне – це ваші стосунки. Дізнайся його краще, проведи з ним час. На твій виклик наступного разу прийду я, але, сподіваюся, цього не станеться. Елім сказав, що він не був налаштований агресивно. Як ви сказали його звати?

- Дженард, - я вже смакую це ім'я.

- Чому він прізвище не назвав?

Ми знизали плечима. Адже самі теж не називалися повністю, тільки іменами обмінялися. І все це було не з найкращими відчуттями в душі. Знайомство загалом вийшло неприємним.

Лежачи в ліжку, кручу в голові все, що сталося за день. Перед очима так і стоять ті два сіро-зелених вогники. Тільки їх і запам'ятала з усього обличчя, більше ніяких рис, ніби людина складається з очей. Але ж яких гарних! Вони глибокі, яскраві, чарівні. Я в них не тону, а розчиняюсь.

- Ені, - звертаюся до другої жінки в будинку, щоб поговорити про дівоче, - ти не спиш?

- Ні, Аліто. Що трапилося? - Вона відповідає мені теж подумки, наші сімейні сили передалися дитині, яка підростає у неї в животику.

- Я подумала, - кажу без ворушіння губами, але вони мимоволі розпливаються, - може без бороди він не такий уже й поганий?

- Напевно, так і є. Не бачила жодного чоловіка, якому б йшла борода, - невістка посміюється, я її підтримую.

- Аналогічно. Чому вони думають, що це гарно?

- Зроби з ним завтра те саме, що навчила мене робити в зоні бікіні. Все волосся - геть.

- Це чудова ідея, - закусила губу, уявляючи, як це буде, - але раптом він розсердиться? На вигляд як ведмідь, я його навіть злякалася.

- Я думала, ти нічого не боїшся, - звучить, як похвала.

- Раніше я теж так вважала, а ось його побоююсь... Я хочу його побачити. Навіть не знаю, як сьогодні засну.

- Постарайся. Швидше настане завтра.

Дуже багато думок у голові. Невже я закохаюся в цього мерзенного бородача? Це неможливо, я його навіть не знаю. Напевно, мене настільки вразили стосунки Калеана та Ені, їхні розповіді про свої відчуття, що я почала їх приміряти на себе. У них все гарно, по-доброму, а мені з цією горилою як бути?

Згадала його пальці, що затискали рукоять меча, плечі з м'язами. Мимоволі здригнулася, але з приємними відчуттями між стегнами. Не можу повірити, що я дозволю цим величезним рукам торкатися свого тіла. Та й важко уявити, що я підпущу його до себе настільки близько, щоб ми опинилися в одному ліжку.

Але як же те видіння? Пам'ятаю, що той чоловік був привабливий, але риси обличчя розмиті, зовнішності перед очима немає, є тільки усвідомлення того, що він – красень. Невже я так думатиму про бородатого Дженарда? Ні, назвати його красивим точно не зможу. Це волосся… Жах. Напевно він такий же кудлатий по всьому тілу.

Чому думки про нього мене збуджують? Доведеться діставати свій вібратор. Я вже почала забувати, де він лежить, так давно не використовувала. Щотижневих зустрічей із Діеном було достатньо. Але, здається, зараз мені справді треба розслабитися.