Читати книгу - "Невинна для мажора, Ольга Суниця"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Стас
- Чому такий кислий? - цікавиться мій товариш Бодя, попиваючи з келиха невідому речовину з градусами. Навіть не хочу знати, що це. Він кожного разу, як приходить сюди, коштує щось нове. - Невже хтось з цих дівчат зіпсував тобі настрій?
Він киває широким підборіддям у сторону переповненої зали, де мої офіціантки зараз трудяться мов бджілки. Я кривлюсь від його слів і не відводжу погляду від однієї новенької з рудим довгим волоссям.
- Поки що не встигли, - неохоче відповідаю і роблю великий ковток апельсинового соку. Сьогодні я за кермом, то ж до алкоголю зась. Таке в мене правило.
- Чудове в тебе життя, - зітхає Бодя ностальгічно. - Навколо тебе кожного дня крутяться такі німфи. Аж очі печуть на все це лише споглядати. Ось би спробувати хоч одну.
- Ти одружений, забув? - кошусь на нього.
Вже як місяць товариш має законну дружину і скоро на світ появиться його первісток. Жінка в положенні, сексу мало, можливо тому він зараз такий перезбуджений. Зазвичай він не реагує на моїх офіціанток так активно.
- Ти правий, ще не звик, - робить кислу міну. - Це у тебе воля і свобода.
- Зі своїми працівницями я не сплю, - сухо відповідаю і продовжую спостерігати за Настею, котра підійшла до столика з трьома здоровенними чоловіками і мило їм посміхається.
- Ага, а Ліна?
- Ліна виняток. Спочатку я з нею почав займатись сексом, а потім вона влаштувалась сюди на роботу. Як партнерка, вона мене повністю влаштовує.
Трохи кривлю душею. Влаштовувала, поки мої думки не зайняла ця рудоволоса бестія. Тепер я Ліну часто уникаю і вона це помічає і ображається.
- Куди ти так уважно постійно дивишся?
Бодя не витримує, підсувається ближче. Порівнявшись зі мною, спрямовує погляд в ту ж саму сторону, що й я. Він бачить Настю і його губи вигинаються в непристойну посмішку. Хочеться закрити йому очі.
- А це хто така? Новенька? Симпатична, - уявляю, як в нього починають слинки текти. Очі, як у голодного вовка. Невже я теж так виглядаю зі сторони? - Ох, яскрава дівка. Я б з такою повеселився.
- Навіть не думай, - занадто жорстко говорю і штовхаю його назад на спинку дивана.
Бодя округлює на мене здивовані очі, а потім із розумінням прищурюється.
- Що, сам накинув на неї око? А кажеш, що з працівницями не спиш.
- Навіть якщо хочу, не можна, - незадоволено ричу і нарешті залишаю Настю в спокої, дивлюсь лише на Бодю. - Вона племінниця моєї мачухи. Гостює у нас, ось влаштував тимчасово на роботу.
- О, як в тебе все заплутано, - змахує рукою легковажно. - Ну та й що, що племінниця? Хіба це є показник заборони? Вона що недоторкана?
- Некрасиво якось буде, якщо я почну до неї чіплятись.
Те, що я вже до неї трохи чіплявся, залишаю в таємниці. Але я виправився і намагаюсь її уникати.
- А те, що до неї чіпляються інші, це красиво? - дорікає товариш і киває туди, куди я вже декілька хвилин намагався не дивитись.
Ковзаю поглядом по залу і бачу її. Один з мужиків нахабно лапає дівчину, вона щось йому говорить, а потім підстрибує і випускає тацю з напоями з рук. Скло розлітається по підлозі, а випивка розливається на неї і нахабу.
- Вибач, але мені треба втрутитись, - похапцем промовляю і зриваюсь з місця.
Іди, рятуй свою принцесу, - хмикає Бодя.
Сьогодні точно не мій день. По-перше погано спала і через це трохи не уважна. До зміни режиму дня важко пристосуватись, для цього потрібно трохи більше часу. По-друге, мала неприємну розмову з мамою. Вона дізналась про роботу і вирішила нагадати, що я не для того залишилась у великому місці, щоб знову працювати офіціанткою. Прийшлось довго доводити, що це не надовго. По-третє, я запізнилась. Через негоду і заметіль, маршрутки сьогодні ходять не регулярно і прийшлось довго чекати потрібного номеру. Моє щастя, що Стас не помітив мого запізнення, а ось деякі дівчата, недобре косились.
А тут ще це. Я як завжди підійшла до столика, привіталась з клієнтами, взяла замовлення. Троє чоловіків зацікавлено мене розглядали, але до цього вже звикла за тиждень роботи у барі.
Та ось конфлікт трапляється вперше. Коли приношу замовлене пиво, раптом один з клієнтів, той, що найближче до мене, кладе здоровенну долоню мені на сідницю.
- Вибачте, заберіть будь-ласка руку, - намагаюсь ввічливо говорити, як би мені не було неприємно. - Ви заважаєте мені працювати.
- До такої краси не можливо доторкнутись, - нахабно посміхається він і навіть не збирається забирати руку. Навпаки стискає сідницю пальцями.
Я трохи відходжу у бік, але руки у нього довгі і все одно з легкістю дістає до мене. Якраз збираюсь ставити тацю на стіл, в надії швидко роздати пиво і змитись звідси. Як раптом його рука проковзує між ноги і торкається там, де ще жоден чоловік не торкався. Мене наче б'є електричним струмом. Я підстрибую, випускаю з рук тацю, пиво розливається на мене і чоловіка, келихи дзвінко падають на підлогу.
- Ти чого така дика? - він підстрибує з місця і починає обтріпувати свою футболку. Шаленим поглядом готовий вбити.
- А попереджала, - пищу не своїм голосом.
Руки тремтять, ноги ледь тримають.
- Попереджала вона, - хмикає. - Працюєш в такому місці, а граєш недоторкану.
- Заспокойся, Іване, - чую, як хтось з колег говорить до нього.
Опускаюсь на почіпки і піднімаю тацю і починаю збирати розкидані келихи. Один розколовся на декілька частин і я швидко кидаю уламки скла до інших цілих. Чоловік продовжує нависати наді мною і щось незадоволено бубоніти.
- Що тут сталось? - лунає над головою суровий голос Стаса.
Ну все, зараз з мене зроблять винну.
- Ця дівка розлила на мене пиво і ледь не побила скло на голові, - обурюється винуватець.
- Я просила забрати від мене руки, - не витримую, піднімаюсь на ноги, намагаюсь себе захистити. - Від такого кожна б випустила тацю.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невинна для мажора, Ольга Суниця», після закриття браузера.