Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

***

- І що ж ви накопали? Хоч десь є натяки на сліди Тіара? - Енн сіла на край широкого сидіння, щоб можна було бачити інших.

- Ти пам'ятаєш про ту стару ворожнечу між нашим батьком та Навом? – спокійно глянув на неї Зур. Енн уважно слухаючи, кивнула. І дивлячись у її зосереджене обличчя, він продовжив. - Так ось, ми дізналися, що одного разу обкурений Нав купив у одного торговця порошок з якоїсь дуже рідкісної трави, яка росте чортзна де, і ось якщо підсипати цю траву в пійло –  будь-яка істота забуває, хто вона і що воно. Тоді Нав збовтнув торговцю, що хоче допомогти одному старому другу провести найкращі роки у своєму житті. А потім нам попався один із колишніх партнерів Нава, який…

- Після того, як ти його мало не прибив! - Вставив Лакур, не терпляче перебиваючи брата.

- Так, нам довелося дуже натиснути, щоб він згадав, - продовжив Зур, - І він зізнався, що бачив Нава разом з Тіаром незадовго до його зникнення.

- А де сам Нав? - Нахмурилася Енн.

- Цей старий віник добре замітає свої сліди. Він розчинився! – знизав плечима Мак.

- Але я маю одне припущення, - підняв брови Зур. - Якщо припустити, що Нав підсипав цей порошок Тіару, то щоб він зробив далі, аби насолодитися своєю помстою?

-  Віддав би його імперцям? - Запитав Жако.

- Ні, - похитав головою Зур, - Імперці із задоволенням схопили б і його самого. Я думаю, що Нав продав нашого батька работорговцю. Навряд чи він убив його, швидше за все він потішається, тому що Тіар тепер перетворився на перерослий овоч, з яким будь хто може робити що завгодно. Нам потрібно шукати работоргівців. Вчора на нашій частоті проскочила інформація, що один такий корабель бачили біля Ландау. Летимо туди, а там побачимо.

Вони гналися за кораблем работоргівця кілька діб, доки той не погодився показати їм свій товар, приземлившись на одному з астероїдів.

- Ця воша хоче, щоби за оглядини ми відвалили йому солідну суму. Ця погань свого не упустить, у них особливий нюх на прибуток! – сердився Зур. - Я, Мак і Жако вирушимо до нього, а ви троє залишайтеся тут. І не здумайте втратити пильність.

- Знаємо, не маленькі, - буркнув Лакур.

- А? ... - Вона тільки встигла розкрити рота, як Зур відразу заперечив.

- А ти тим більше будеш сидіти на кораблі.

Енн скривджено знизала плечима й відвернулася.

Вона була у себе, коли через деякий час до неї долинули голоси Мака та Лакура.

- Ви вже повернулись? - Зазирнула Енн до вантажного відсіку.

- Та там нема на що дивитися! Тіара серед них немає. Так, кілька імперських солдатів, аквазанець та трійка плоскоголових маржів, - обізвався Мак. – Ось, якщо хочеш, можеш глянути, я їх засняв, не дарма ж ми відвалили цьому придурку стільки таланів.

Енн поклала на долоню камеру Мака і …завмерла, відчуваючи, як у вухах забилося її серце, а перед очима почав розповзатися туман. Серед рабів вона побачила… Ілая.

- Енн!

- Га? - Вона подивилася на Мака великими переляканими очима.

- Що з тобою? Тебе ніби блискавкою довбонуло!

- А... а де Зур? - Видавила дівчина, знову перевівши погляд на плоский екран.

- Він у пілотській рубці, викликає Честера. А що це Енн, ти так зблідла?

- Послухай, Маку...

- О, мені не подобається твоє обличчя, - похитав він головою, роблячи крок назад.

- Ти як людина повинен мене зрозуміти…

- А ось тепер мені не подобається, як ти це кажеш! - застережливо виставив він руку вперед, вже чекаючи від неї чергову навіжену вигадку.

- Маку! Дідько! Мені по заріз треба на цей корабель! Прямо зараз! Будь ласка, відволічи Зура! - Енн насупилась і вся зіщулилася від напруги, приготувавшись відстоювати свій інтерес.

- А ти думаєш це можливо? Відволікти Зура?! Та він же просвітить мене своїми лазерами, він мені весь мозок переверне! – благав Мак.

- А ти скажи йому, що в турбіні порушився шлейф або, що перегоріли дроти у задній кишені. Нехай щось лагодить, я не знаю!

- Ти хочеш, щоб я пошкодив турбіну? Він змішає мене з лайном! Ти цього хочеш?! – Мак був майже в істериці.

- Гаразд, не ламай, скажи, що тобі здалося, а якщо він таки запитає, де я, скажи, що я відлучилася ненадовго, що полетіла до торговця... за дрібничкою! - Напирала на нього схвильована Енн.

- А насправді, навіщо ти туди летиш?

- За дрібничкою й лечу! - обурено знизала вона плечима, не встигаючи на ходу придумати нічого кращого.