Читати книгу - "Співучасть у злочині"

class="book">Це пов’язано з тим, що вина є істотною підставою кримінальної відповідальності саме тому, що вона є процесом, в якому відбувається взаємодія, реальна єдність необхідних сторін правопорушення — зовнішньої і внутрішньої, єдність, що передбачає акт злочинної поведінки як людського вчинку, що виражає соціальну природу злочину, тобто включення його до системи суспільних відносин. Ні суспільна небезпека вчинку, ні злий умисел суб’єкта, ні осуд суспільством тих чи інших дій, що береться окремо поза їх необхідним зв’язком, не породжують кримінальної відповідальності. Для її виникнення є необхідною реальна єдність, збіг зазначених моментів. Феноменом цього збігу є вина[86].

Крім того, питання суб’єктивного інкримінування тісно пов’язані із закріпленням у ч. 1 ст. 62 Конституції України і ч. 2 ст. 2 КК України принципу презумпції невинуватості, а у ст. 23 КК України — поняття вини[87].

Таким чином, фактичний аналіз вчиненого має відбуватися у свідомості кожного співучасника як аналіз злочину, вчиненого спільними зусиллями декількох осіб. Саме тому інтелектуальний момент умислу кожного співучасника, крім усвідомлення протиправності своєї поведінки, включає усвідомлення того, що його дії є лише елементом загальної діяльності винних і його особиста участь у злочині (злочинній групі) усвідомлюється іншими співучасниками, чи, принаймні, хоча б одним із них. Тому, на наш погляд, найприйнятнішою слід визнати точку зору, відповідно до якої взаємна поінформованість співучасників злочину є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони співучасті.

Вирішення питання про сумісність залежить від встановлення не тільки об’єктивних, але й суб’єктивних моментів. Встановлення сумісності не завдає труднощів, коли між співучасниками є змова на вчинення злочину. Однак це ускладнюється за її відсутності. У цих випадках тільки аналіз діяльності кожного співучасника, що зумовило настання шкідливих наслідків, спільно з аналізом діяльності інших співучасників дозволить встановити наявність або відсутність психічного зв’язку, необхідного для визначення сумісності. Зміст психічного зв’язку (суб’єктивний момент сумісності) характеризується усвідомленням кожним співучасником діяльності інших осіб і прагненням досягнення злочинного наслідку в результаті загальних зусиль[88].

Отже, взаємна погодженість волевиявлення співучасників як суб’єктивна ознака співучасті полягає в тому, що особи виражають взаємний намір і бажання брати участь у вчиненні злочину. У цьому й полягає суб’єктивне вираження спільності, як психологічний зв’язок співучасників, що характеризує спільність їх діяльності із суб’єктивної сторони.

Погодженість, угода — це змова, з якої фактично й починається співучасть. Змова може бути попередньою, тобто домовленість на вчинення злочину, що відбулася між співучасниками до початку злочину, а також у процесі вчинення злочину до його закінчення. Другим елементом умислу, крім бажання приєднання своєї поведінки до злочинної діяльності інших, є бажання настання злочинного наслідку від об’єднаних зусиль.

Можливість співучасті лише в умисному злочині припускає свідомість особою всіх ознак, що утворюють склад злочину, у вчиненні якого вона бере участь. Однак у своїх діях співучасники злочину можуть керуватися різними мотивами й метою. Так, якщо в законодавчому описі складу злочину міститься вказівка на мотив і мету, то вони повинні усвідомлюватися всіма співучасниками.

В іншому випадку виключається спільність діяльності як найважливіша ознака співучасті, що спрямована на досягнення єдиної для співучасників мети. Так, якщо організатор з метою вчинення вбивства громадського діяча для припинення його політичної активності ввів в оману виконавця злочинного акту щодо справжніх мотивів убивства, то дії зазначених суб’єктів мають кваліфікуватися за різними статтями Особливої частини КК України: виконавця — за відповідною частиною ст. 115 КК України; організатора — за ст. 112 КК України з посиланням на ч. 3 ст. 27 КК України.

Таким чином, співучасть у злочині як особливий різновид злочинної діяльності відповідно до чинного законодавства України про кримінальну відповідальність характеризується такими ознаками:

1. Участь двох або більше осіб у вчиненні злочину (причому такі особи мають загальні ознаки суб’єкта злочину).

2. Спільність діяльності винних, що припускає:

а) кореляційний зв’язок між співучасниками (обумовленість діяння одного співучасника злочинною поведінкою іншого);

б) об’єднання спільних зусиль співучасників на досягнення єдиного злочинного наслідку;

в) необхідний причинний зв’язок між злочинною діяльністю кожного із співучасників і злочинним результатом, що наступив.

3. Умисний характер спільної діяльності, що знаходить своє відображення у взаємній поінформованості і єдиному намірі співучасників вчинити злочин спільно.

Розділ 2. Види співучасників. Форми співучасті у злочині
2.1. Види співучасників злочину

У ст. 27 КК вказано коло осіб, які визнаються співучасниками вчинення злочину. Так, співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.

В основу такого розподілу покладено об’єктивні критерії — ступінь і характер участі кожного з них у вчиненні злочину. Ступінь участі — це інтенсивність діяння кожної з осіб, які діють спільно, щодо виконання своєї ролі у вчиненні злочину. Характер участі визначає функціональну роль кожного співучасника у спільному злочині. У певних випадках при одній і тій самій функціональній ролі особи ступінь її участі у вчиненні злочину може бути різним.

Модель організованої злочинної організації, на думку деяких учених, можна представити у вигляді своєрідної піраміди.

Так, на верхівці пірамідальної структури злочинної організації перебуває керівник («дон», «батько»). Керівництво організацією він здійснює за допомогою свого радника, який контактує з керівниками загонів («капітанами», «бригадирами»). У підпорядкуванні останніх можуть бути керівники груп («лейтенанти»). Вони безпосередньо керують діяльністю рядових членів угруповання («биків», «торпед»). Діяльність груп, як правило, спеціалізована — одні займаються вимаганням, другі — наркобізнесом, треті