Читати книгу - "Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан"

- Надамо бошку цієї тварюки - сказав Кліффорд - як доказ виконаної нами роботи...

- Так і зробимо - відповів Бетфорд, у сидячому положенні. Він дивився на лежачого на землі Реніфата, який ледь розплющив очі.

- Ти як, хлопче? - занепокоєно запитав Бетфорд, дивлячись на зблідле обличчя свого товариша, і сліди крові на ньому, - нормально почуваєшся?

- Ах... - скривився Реніфат, - не дуже... - він різко підвівся, а потім глянув у бік трупа вовкодава, з відсутньою в нього головою, - мати... Що ж ви наробили...

- Таке наше ремесло, Реніфате, - спокійно відповів Бетфорд, притримуючи рукою спину Реніфата, - я розумію, що ти мав певну симпатію до цього вовколака... Але він був чудовиськом, а наша мета - вбивати таких, як він. Незалежно від того, добрими вони здаються, чи злими.

- Та ніхріна ви не знаєте, - розлютився Реніфат, - він урятував мене від вовків, розповів мені свою історію, як найманий маг на ім'я Естеральд перетворив його на вовколака... Його звали Ломіаном, і він був колишнім дворянином.

- Не сумніваюся, що доля в нього сумна, - відповів Бетфорд, - як і в інших вовколаків, що теж стали жертвою прокляття... Але ти мусиш усвідомлювати, що вони вже не люди... І якими б добрими та совісними вони не здавалися, рано чи пізно жага до крові візьме над ними гору, - і тоді, вони почнуть рвати й метати людей на шматки...

Реніфат нічого не відповів.

- Гаразд... - відповів Бетфорд - я розумію, що ти відчуваєш... І я не схвалюю методів Кліффорда - вони надто жорстокі. Але, як би там не було, він має рацію в одному - ти маєш дотримуватися наказів своїх командирів. Якщо тобі сказали, що потрібно вбити чудовисько - значить ти йдеш і вбиваєш його... Ти зрозумів?

- Якщо ви хочете позбавляти розумних істот життя - сказав Реніфат - робіть це без мене. І не важливо, оголосите ви мене дезертиром чи ні. Я знатиму, що вчинив правильно... Не всі чудовиська однакові. Вони як люди - сказав Реніфат - є добрі, а є злі... Не завжди вбивство - це найкращий вихід.

- Так чи інакше - відповів Бетфорд - якби ми з Кліффордом щоразу намагалися відрізнити добру потвору від поганої - наші тіла давно б уже гнили на якихось болотах, або в лісових хащах... - Бетфорд зробив невеличку паузу - гаразд, пішли вже. Він встав, а слідом за ним і Реніфат. Кліффорд і Бруддо в цей час уже прибули в село скотарів, і стали чекати, поки до них прийдуть інші члени загону. Зовсім скоро, вони зустрілися, біля входу в село, з боку лісу.