Читати книгу - "Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
/360/ З ними — Евдора, і Тíхе, і Амфірó, й Окіроя,
Ще ж і Стікс, а вона з-між усіх них — найвидатніша.
Ось вони, що з Океана й Тетіди на світ народились,
Дочки найстарші, крім багатьох іще інших, а разом —
Їх є три тисячі Океанід тих, дів струнконогих.
По суходолах вони та в глибинах солоного моря,
Світле потомство богинь, усюди порозселялись.
Стільки й інших є Рік шумкоплинних, синів Океана,
Що привела їх на світ достойна пошани Тетіда.
Смертній людині годі усі ті ймена їхні знати,
/370/ Кожен знає своїх, при яких він живе, поіменно[62].
Тея[63] — велетня Гéліоса і блискучу Селену,
Й Éос, що на землі присвічує смертному люду,
І невмирущим богам, які небо широке посіли,
З Гіперіоном, в любові, піддавшись йому, народила.
З Крієм зійшовшись, богиня з богинь, Еврібíя зродила
Сина — Астрея[64] великого, з ним і Палланта, а далі —
Й Перса, що мудрістю серед усіх великою зблиснув.
Еос — вітри народила Астреєві непогамовні:
Світлого, в чистому небі, Зефіра, стрімкого Борея
/380/ Й Нота, богиня — богові, з ним у любові зійшовшись.
Потім Ерігенíя[65] — Ранкову Зорю народила
Й ті, що вінцем для неба всього, — ясносяючі Зорі.
Стікс[66], Океана дочка, покохавши Паланта, зродила
Заздрість і Ніку в палатах на світ привела струнконогу,
Силу ще й Міць — життя дала дітям найвидатнішим.
Одаль од них у Зевса нема ні житла ані дому,
Ані дороги, якою б їх бог той не попровадив, —
Завжди при Зевсові, що гримотить, вони засідають.
Так-бо задумала Стікс, несмертельна Океаніда,
/390/ В день, коли всіх богів на Олімп розложистий скликав
Сам Олімпієць, велитель громів, і мовив до збору,
Що аніхто з них усіх, хто на прю з Титанами стане,
Й крихти не втратить з дарів і шану, якою раніше
Кожен втішавсь між богів, збереже такою й надалі.
Мовив ще: в Кроноса хто ні дарів не мав, ні пошанівку, —
Матиме шану й дари: справедливість того вимагає.
Першою, отже, безсмертна Стікс на Олімп завітала
З дітьми, спонукана тим, що батько любий намислив.
І вшанував її Зевс, і дари їй склав незвичайні, —
/400/ Бо ж і сама для богів найбільшою клятвою стала.
Дітям же він при собі назавжди жити дозволив.
Що обіцяв, те й виконав він, усіх вдовольнивши,
Сам же, могутності повен, наказує і владарює.
Феба, ступила на ложе любовне жагучого Кея
І народила, богиня — від бога, у пору належну
Завше привітну Летó у темно-фіалкових шатах,
Що на Олімпі була найлюбішою вже від початку,
Милу і смертним, як і богам усім вічно живущим.
Ще народила й Астéрію славну; у дім свій просторий
/410/ Перс упровадив її, щоб жоною своєю назвати.
Й та привела Гекату на світ. От її щонайбільше
Зевс-Кронід цінував, дари їй вділяв найсвітліші:
Має ж бо частку землі і моря безплідного частку,
Й долю багатого зорями неба вдостоїлась мати.
Тим-то вона з-між безсмертних усіх — у шані найвищій.
Й нині ще, хто з земнородних людей, складаючи жертву,
Як і годиться, молить богів, то всякчас закликає
Також Гекату — й випаде честь прохачеві велика,
Як молитвам його зволить богиня слух прихилити:
/420/ Щастям наділить, добром — таку їй даровано силу.
Скільки-бо всіх зродилось божеств од Землі та од Неба
Й честі взяло — якась частка від них і Гекаті дісталась,
Не утискав її Кроноса син ні у чому; нічого
І не забрав, що при перших богах було в неї, Титанах:
Має — що мала тоді, який випав наділ їй спочатку.
Хоч одиначка, без брата, але — в неї шана не менша,
Славні й дари — на землі, на небі й глибинному морі.
Й більшого має чимало добра, шанована Зевсом.
Поміч, кому забажає, подасть і всіляко сприяє,
/430/ Й на агорí вирізняє того, хто припав їй до серця.
А мужевбивча війна надоспіє і дійде до зброї —
Й тут підставляє богиня плече, кому лиш захоче,
І перемогу зичливо дає, честь і славу приносить.
А на судах побіч влáдарів, гідних хвали, засідає;
Також і там, де мужі у сприті змагаються й силі,
Є та богиня — сприяння своє виявляє й підмогу.
Хто ж узяв гору силою й міццю — той легко і радо
Славну бере, щоб шана й дітям була, нагороду.
Ще ж і в кінних змаганнях вона, кому хоче, сприяє
/440/ Й тим, які на суворих шляхах темно-синього моря.
Люд і гулкому землі Потрясателю[67], й тій же Гекаті
Молиться: легко ж вона врожаєм порадує поле,
Легко — й позбавить, лиш забагне, в саме переджнив’я.
Враз із Гермесом худібку у стайнях множити може —
Хай це воли, а чи кози в оборах, а чи отари
Густорунних овець, — аби лиш того захотіла:
Збільшить — із декількох; з багатьох же — декілька лишить.
Тож, хай без брата вона, одна, й від матері тільки, —
Шану в безсмертних богів вона має й дари ті великі.
/450/ Зевс годувати й малят їй довірив, які після неї
Вздріли, як сходить Зоря, що довкіл озирає все, — Еос.
Їх і годує з тих пір, удостоївшись честі такої.
Славні у Реї, що з Кроном кохалася, діти родились:
Гéстія[68], щедра Деметра і Гера у злотих сандалях,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла», після закриття браузера.