Читати книгу - "Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Також Несó і Евпомпа, і Темісто, і Проноя,
Й та, чиї мислі, як у безсмертного батька, — Немерта[47].
Ось п’ятдесят їх, дочок Нерея, що чесний в усьому, —
Тих, що вправні такі у заняттях своїх бездоганних.
А Океана глибокодонного доньку, Електру,
Взяв Тавмант за жону; від неї — стрімлива Іріда
Й Гарпії пишноволосі — Аéлло і Окіпéта[48];
Приятелюють вони із вітрами, ті діви крилаті,
Й птахом у небі, понад землею, бистрі ширяють.
/270/ Греїв[49] — Кето зродила од Форкія, прекраснолицих,
Сивих, однак, тому й Сивими їх називають
Вишні боги і смертні, що по землі ходять, люди —
В сукні ясній Пемфредó й Еніó у шатах шафранних,
Також Горгони[50], що за славетним живуть Океаном,
На краю Ночі, де Геспериди, лункоголосі
Діви: Стеннó, Евріала й Медуза, що горя зазнала:
Смертна — Медуза лише; ті — безсмертні і вічно юні.
І тільки з нею запрагнув зійтися Блакитногривий[51] —
На мураві прилягли, між квітів, заквітлих весною.
/280/ А коли голову з пліч відтяв їй Персей — з її крові
Велет тоді, Хрісаóр, і кінь, Пегас, народились.
Назва така його — від джерела, що при Океані.
Той — із мечем золотим у правиці. Він першим у небо[52]
Понад землею злетів, що матір’ю є для овечок,
І до безсмертних прибув, у палатах Зевса живе він —
Блискавку й грім він йому, багатому мислями, носить.
А Хрісаор народив триголового Геріона
Від Каллірої, яку обіймав він, дочки Океана.
Зброю Геракл зірвав з нього силою на Ерітії,
/290/ Морем омитій, де бродять корови, у день, як корів тих
Широколобих він перегнав до святого Тірінфа,
Через увесь Океан, кругобіжну ріку, перейшовши.
Ортоса вбив він, а ще — волопаса Еврітіóна
В стійбищі, млою повитому за Океаном славетним.
Чудисько й інше зродила вона — величезне, незборне,
Ні на людей, ані на богів безсмертних не схоже,
В темній печері — божеську, непогамовну Єхидну:
Наполовину — діва вона, ясноока, вродлива,
Наполовину — люта змія, величезна, луската,
/300/ Пажерлива і жахна — в землі священної надрах.
Там, у заглибинах десь, під тінню навислої скелі, —
Схов її, одаль безсмертних богів і смертного люду,
Там і дали їй боги, щоб жила у ній, славну оселю.
Тож під землею в Арімів[53] краю ховатися мусить
Та невмируща, з перебігом днів не старіюча Німфа.
З нею, кажуть, зійшовся Тіфон[54] у любові: суворий,
Грізний, зухвалий бурвій — взяв діву іскристооку.
І понесла вона дике од нього, шалене потомство:
Спершу — Óртоса, пса, привела вона для Геріона,
/310/ Другу потому (страх і назвать) зродила потвору —
Кербера[55]: м’ясо сире пожирає він, мідноголосий
Сторож Аїда жахний, — голів п’ять десятків у нього.
Третьою — Гідра Лернейська була, що дихає люттю.
Гера, богиня білораменна її згодувала,
Гнів затаївши страшний до славного міццю Геракла.
Міддю ту Гідру син Зевса убив, парость Амфітріона[56],
Враз з Іолаєм, Ареєві милим, — Геракл[57], що послухав
Також Афіну, що здобич бере, її мудрої ради.
А від Єхидни — Химера, що полум’ям дише невгасним,
/320/ І величезна, й лячна, бистронога і триголова:
Лева з вогнем у очах — одна голова у Химери,
Друга — кози, третя — змія, налитого дикою міццю, —
Спереду — лев, ззаду змій, а коза — посередині в неї.
Силу жахну нищівного вогню вона видихала,
Вбили її — Пегас і Беллерофонт благородний.
Сфінкса[58] іще на горе кадмейцям вона народила —
Орт її подолав; а ще — Немейського лева:[59]
Гера, Зевса поважна жона, його згодувала
І заховала в немейських ярах, погибель для смертних,
/330/ Там він людей пожирав, хай де б вони не селились, —
І на Немеї гірській, і на Треті, й на Апесанті,
Поки Геракла могуть того звіра не подолала.
З Форкієм, богом морським, Кетó на світ породила
Змія жахного, що, кільцями звившись у темному схові,
Яблук пильнує, зіркий, що золотом щирим налиті.
Ось який від Кето і від Форкія рід розпочався.
Ріки бурливі Тетіда зродила для Океана:
Ніл і Алфей, і стрімкий Ерідан, де вири глибокі,
Жвавий Стрімон, і Меандр із Істром[60] гарнотекучим,
/340/ Фасіс і Рес, а ще Ахелой, де вири сріблясті,
Несос і Родій, і Галіáкмон із Гептапором,
Гренік та Есеп, і Сімоéнта божественні води,
Далі — Пеней і Герм, і Кáїк, потік повноводий,
Велет Сангарій, Ладóн і прозороводий Партеній,
Також Евен, Ардеск, і Скамандра божественні води.
Й дочок святий вона видала рід; з Аполлоном ті діви[61]
Й Ріками славних виводять мужів із зеленої юні —
Зевс заповів їм діло таке на землях сповняти,
Отже: Пейтó і Адмета, Іанта, а з ними — Електра,
/350/ Далі — Доріда, Прімнó, й Уранія богоподібна,
Потім — Гіппó і Клімена, й Родея і Калліроя,
Гожа Зевксó і Клітíя, й Ідія, і Пайсітоя,
З ними — Плексавра і Галаксавра, і звабна Діона,
Мелобосíда і Тоя, і мила з лиця Полідора,
І Керкеїда, звабна, ставна, і Плутó волоока,
І Персеїда, та Іаніра, й Акаста, і Ксанта,
Мила Петрея і Менестó, і Європа, й Метіда,
І Еврінома, і Телестó у шафрановій сукні,
І Хрісеїда, й Асíя, і Каліпсо
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла», після закриття браузера.