Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

— Так.

— Що ти йому розповів?

— Нічого. Я не міг нічого розповісти. Я признався, що говорив з ним по телефону. Ото й усе. Я нічого не розповідав ні про білявого здоровила, ні про те, що вони зробили з Густафссоном.

— Гаразд. Повтори точно, про що питав тебе Даґ Свенссон?

— Я… Він тільки хотів знати про Залу. Більше нічого.

— І ти нічого не розповів?

— Нічого істотного. Я ж нічого не знаю!

Лісбет Саландер трохи помовчала. Він про щось умовчує. Вона задумливо покусала губи. Ну звичайно!

— Кому ти раніше розповідав про відвідини Даґа Свенссона?

Лісбет виразно повела з одного боку в інший електрошокером.

— Я зателефонував Харрі Ранті.

— Коли?

Він зробив ковтальний рух.

— Того ж вечора, як Даґ Свенссон уперше побував у мене вдома.

Вона розпитувала його ще півгодини, але скоро зрозуміла, що він повторюється і не може додати до сказаного нічого, окрім дрібних подробиць. Нарешті вона встала і поклала руку на протягнутий мотузок.

— Ти, напевно, найжалюгідніший мерзотник з усіх, яких мені доводилося зустрічати, — сказала Лісбет Саландер. — За те, що ти зробив з Інес, ти заслуговуєш смертної кари. Але я обіцяла, що дарую тобі життя, якщо ти відповіси на мої питання. Я завжди додержую своїх обіцянок.

Вона нагнулася і розв’язала вузол. Пер-Оке Сандстрьом упав додолу, мов купа лахміття, і відчув полегкість, близьку до ейфорії. Лежачи на підлозі, він бачив, як вона поставила на його диванний столик стільчик, вилізла на нього і зняла із стелі блок, змотала мотузок і засунула його в наплічник. Потім вона пішла у ванну і пробула там хвилин десять. Він чув, як тече вода. Коли вона повернулася, на її обличчі вже не було фарби.

Обличчя було чисто відмите і виглядало оголеним.

— Відв’язуватися будеш сам.

Вона кинула на підлогу кухонний ніж.

Потім вона ще довго вовтузилася в передпокої. Очевидно, перевдягалася. Нарешті він почув, як відчинились і зачинилися двері і клацнув замок. Тільки за півгодини йому вдалося звільнитися від ізоляційної стрічки. І лише сівши на диван у вітальні, він виявив, що вона прихопила з собою його «Гавернмент».

Лісбет Саландер повернулася до себе на Мосебакке тільки о п’ятій годині ранку. Вона зняла перуку, котру носила як Ірене Нессер, і відразу ж лягла спати, не ввімкнувши перед тим комп’ютер і не перевіривши, чи розгадав Мікаель загадку із зниклою поліцейською справою.

Вже о дев’ятій ранку вона прокинулася і присвятила весь день пошукам інформації про братів Атхо і Харрі Ранта.

У кримінальному реєстрі в Атхо Ранти виявився похмурий послужний список. Він був громадянином Фінляндії, але народився в Естонії, до Швеції він прибув у 1971 році. З 1972-го по 1978 рік він працював теслярем Сконських цементних майстерень, але був звільнений при спробі вчинити крадіжку на будівництві і засуджений до семи місяців в’язниці. З 1980-го по 1982 рік він працював у значно меншій будівельній фірмі, але його вигнали звідти за появу на робочому місці в нетверезому вигляді. Потім він до кінця вісімдесятих років заробляв собі на життя сторожем, техніком підприємства, що обслуговувало котельні, мийником посуду і шкільним охоронцем. Звідусіль його врешті-решт виганяли або за пияцтво, або за бійки чи дебош. На посаді шкільного охоронця він протримався всього лише кілька місяців, після чого одна з учительок звинуватила його в грубих сексуальних домаганнях і погрозах.

У 1987 році він був засуджений до виплати штрафу та кількох місяців тюремного ув’язнення за крадіжку автомобіля, пияцтво за кермом і торгівлю краденими речами. Через рік був засуджений за незаконне володіння зброєю.

У 1990 році був засуджений за порушення моральності, але характер порушення в реєстрі не уточнювався. У 1991 році йому висунули звинувачення в погрозах, але суд його виправдав. Того ж року його штрафували і засуджували до умовних строків за контрабанду спиртного. У 1992 році він відсидів три місяці за заподіяння побоїв знайомій дівчині і погрози, висловлені на адресу її сестри. Декілька років він поводився після цього спокійно, а в 1997-му за торгівлю краденими речами і заподіяння тілесних ушкоджень дістав десять місяців в’язниці.

Його молодший брат Харрі Ранта приїхав услід за ним до Швеції в 1982 році й у вісімдесятих досить довгий час працював складським робітником. У кримінальному реєстрі за ним значилися три судові вироки. У 1990 році він був засуджений за шахрайство із страховкою, в 1992-му — на два роки тюремного ув’язнення за заподіяння фізичного насильства, торгівлю краденим, крадіжку, крадіжку з обтяжувальними обставинами і зґвалтування. Вирок було оскаржено, і Верховний суд став на бік Харрі Ранти, знявши з нього обвинувачення у зґвалтуванні. Але вирок за фізичне насильство і заподіяння тілесних ушкоджень було залишено в силі, так що Харрі Ранта відсидів у в’язниці шість місяців. У 2000 році він знову притягувався до суду за звинуваченням у незаконних погрозах і зґвалтуванні, але заяву було відкликано і справу припинено.

Лісбет перевірила адреси, за якими вони значилися останнім часом, і дізналася, що Атхо Ранта проживає в Норсборзі, а Харрі Ранта в Альбю.

Паоло Роберто відчував безнадійність — він телефонував за номером Міріам Ву вже у п’ятдесятий раз, але йому знову відповів автомат: абонент зараз недосяжний. Узявши на себе пошуки подруги Лісбет, він по кілька разів на день ходив до будинку на Лундаґатан, але кожного разу натикався на замкнуті двері її квартири.

Він поглянув на годинник. Був уже початок дев’ятої, вівторок добігав кінця. Має ж вона коли-небудь прийти додому! Він чудово розумів, чому Міріам Ву вважає за краще переховуватися, але перший бурхливий інтерес у ЗМІ вже пішов на спад. Він вирішив, що найкраще буде почергувати перед її квартирою на випадок, якщо вона, наприклад, забіжить по речі, замість того щоб весь час мотатися туди й назад. Він налив у термос кави, запасся бутербродами. Перш ніж вийти за поріг, він перехрестився на Мадонну з розп’яттям.

Зупинивши машину метрів за тридцять від будинку на Лундаґатан, він посунув назад шоферське сидіння, щоб вільніше розкинути ноги, тихенько увімкнув радіо і поставив перед собою вирізану з вечірньої газети фотографію Міріам Ву. Паоло Роберто відзначив, що зовнішність у неї апетитна. Він терпляче роздивлявся поодиноких перехожих, але Міріам Ву серед них не з’являлася.

Кожні десять хвилин він пробував їй телефонувати, поки о дев’ятій годині його мобільник не запищав, попереджаючи, що батарея от-от зовсім розрядиться.

Пер-Оке Сандстрьом провів увесь вівторок у стані, близькому до непритомного. Ніч він валявся на дивані