Читати книгу - "Вибране: Королі і капуста. Оповідання та новели"

Я цілий рік відкладала гроші з своєї платні, щоб улаштувати собі такий відпочинок улітку. Мені хотілося пожити хоч один тиждень, як справжня леді — вставати, коли схочу, замість схоплюватися щоранку о сьомій; мені хотілося пожити в розкошах, хотілося, щоб мені услуговували, хотілося мати прислугу. Одне слово, пожити так, як живуть багаті люди. Ну, от я й здійснила цю мрію, і це був найщасливіший час у моєму житті. Тепер я повернуся на роботу, до моєї тісної кімнати, задоволена на цілий рік. Мені хотілося все це вам розповісти, містере Фаррінгтон, бо... бо мені здавалося, що я вам подобаюся, і ви... ви теж мені подобаєтесь. Але я не могла сказати вам цього раніше, я обманювала вас, бо мені так добре було жити тут, як у чарівній казці. І через це я говорила вам про Європу, про чужі країни та про всяку всячину, про яку лише читала, і вдавала з себе важну леді. Цю сукню — це в мене єдина, що можна тут носити, — я купила на виплат у магазині “О’Доуд і Лавінський”. Вона коштує сімдесят п’ять доларів, і її переробили на мене. Я вже заплатила десять доларів і буду щотижня вносити по долару, поки не виплачу все. От і все, що я хотіла вам сказати, містере Фаррінгтон. Ні, я ще хотіла вам сказати, що звуть мене Мемі Сайвотер, а не мадам Бомон, і що... я вам вдячна за уважність до мене. Цей долар піде завтра на виплату за сукню. А тепер я піду до себе.

Герольд Фаррінгтон вислухав найчарівнішу гостю “Лотоса” з безстрасним обличчям. Коли вона закінчила, він витяг з кишені якусь маленьку книжечку, схожу на чекову, щось написав там недогризком олівця, вирвав листок, протягнув його своїй співрозмовниці і взяв у неї долар.

— Я завтра вранці теж стаю до роботи, — сказав він, — і я можу почати її сьогодні. От вам квиток на одержаний долар. Я вже три роки служу за агента — збиральника оплатків у фірмі “О’Доуд і Лавінський”. Як чудно, що нам обом спало на думку однаково провести відпустку. Мені завжди хотілося пожити в якому-небудь розкішному готелі, і я збив грошенят з своїх двадцяти відсотків і здійснив це бажання. Слухайте, Мемі, а чи не прокататися нам у ту суботу ввечері на Коніг?

Обличчя псевдо-мадам Елоїз д’Арсі Бомон засяяло.

— О, з охотою, містере Фаррингтоне. У суботу магазин зачиняється о дванадцятій. Я гадаю, що хоч ми й прожили цілий тиждень з великими панами, а нам і на Коні буде непогано.

Під бальконом, задихаючись від спеки в цю липневу ніч, вила й дзижчала столиця. А в готелі “Лотос” панував прохолодний присмерк, а біля вікна уже на одній нозі стояв унадливий лакей, готовий на перший знак служити мадам і її кавалерові.

Біля дверцят ліфту Фаррінгтон розпрощався, і мадам Бомон востаннє піднялась нагору. Але перше, ніж вони наблизились до безшумної клітки, він сказав:

— Забудьте ім’я Герольд Фаррінгтон, добре? Мене звуть Мак Манас, Джемз Мак Манас. Свої звуть мене просто Джиммі.

— На добраніч, Джиммі!— відповіла мадам.

Винарня і троянда[361]

Переклад М. Рябової

Міс Позі Керінгтон тішилася заслуженим успіхом. Народилася вона у поганенькому містечку Кренбері-Корнерс, і лиха доля наділила її жахливим прізвищем Клозетт. Але на вісімнадцятому році вона змінила його на милозвучніше Керінгтон і дістала досить непогане місце хористки в столичному театрі вар’єте. Після того, легко подолавши належні щаблі театральної ієрархічної драбини, увійшла до складу славнозвісного октету[362], відомого в столиці під назвою “Пташка”, і співала в музичній комедії “Брехач і підбрехачі”, що мала великий успіх у публіки; далі танцювала сольний танок у балеті “Фоль де Роль” і, нарешті, виступила в ролі покоївки Туанети в п’єсі “Купальний халат короля”, якою остаточно зачарувала критику і здобула собі ім’я. Словом, на час нашої розповіді ми застаємо міс Керінгтон в розквіті слави, коли вона купалася в лестощах і шампанському і коли хитрий антрепренер, гер Тімоті Гольдштайн, заручився її підписом на контракті, що зобов’язував міс Позі сяяти весь наступний сезон у новій п’єсі Дайда Річа “Нічні розваги”.

І от саме тоді до гера Тімоті прийшов молодий талановитий син двадцятого століття, актор на характерні ролі містер Хайсміт, який сподівався дістати ангажемент на роль Хейтосера, головну чоловічу комічну роль в п’єсі “Нічні розваги”.

— Мій любий, беріть собі цю роль, якщо зумієте, — сказав йому Гольдштайн. — Міс Керінгтон усе одно не послухає мене. Вона вже прогнала з півдесятка найкращих у місті акторів на амплуа “сільських простаків” і заявила, що й ноги її не буде на сцені, поки не добудуть такого Хейтосера, кращого за якого й бути не може. Ви ж, мабуть, знаєте, що міс Позі виросла на селі, і коли наші бродвейські орхідеї встромляють у волосся соломину й намагаються вдавати з себе конюшину, вона просто шаленіє. Якось я спитав її жартома, чи не підійде, на її думку, для цієї ролі Ленман Томпсон[363]. “О, ні, — сказала вона, — я не хочу ні його, ні Джона Дрю[364], ні Джима Корбета[365], — нікого з цих дженджиків, що не вміють відрізнити конюшину від конюшні. Подайте мені, — каже, справжній товар”. Отож, мій любий, якщо ви хочете грати Сола Хейтосера, переконайте міс Керінгтон, що вам ця роль до снаги. Бажаю успіху.

На другий день Хайсміт сів у поїзд і рушив до Кренбері-Корнерса. У цьому тихому глухому містечку він пробув три дні. Розшукавши родину Клозеттів, вивідав її історію аж до четвертого коліна включно, зібрав останні новини Кренбері-Корнерса і вивчив його місцеві особливості. На відміну від міс Керінгтон це містечко не зазнало впливу швидкого поступу. На думку Хайсміта, відтоді, як цей закутень покинула єдина поклонниця Терпсіхори[366], там, по суті, відбулося так же мало змін, як на сцені, коли вважається, що між двома діями “минуло чотири роки”. Просякнувши наскрізь духом Кренбері-Корнерса, Хайсміт повернувся до міста, мінливого, як хамелеон.

Місцем, де Хайсміту довелося показати все своє акторське мистецтво, стала одна з столичних винарень. Називати її немає потреби, бо вона єдина, де завжди молена було знайти міс Позі Керінгтон після вистави “Купальний халат короля”. За одним із столиків, привертаючи до себе погляди всіх присутніх, сиділо невеличке веселе товариство. Мініатюрну, пікантну, жваву, чарівну,