Читати книгу - "Три бажання для мільйонера, Лія Серебро"

— Дмитре, ми… — Анна невпевнено відступила на крок, але її голос тремтів.

Він не дав їй договорити — зірвався з місця, обійняв її, притиснувши до себе так, що не залишалося простору навіть для сумнівів. Його губи жадібно ковзнули по її шиї, піднялися до вуст, і в цьому пориві не було місця стриманості, лише нескінченна пристрасть, що визрівала стільки часу. Анна відчула, як він знімає з неї всі рештки страху і невпевненості та одягу.

— Ти навіть не уявляєш, як я чекав цього моменту, — прошепотів він хрипким голосом, на мить зупинившись, щоб подивитися їй в очі. — Я зроблю все, щоб ти була поруч. Назавжди.

Вона обвила його руками, відчуваючи силу і тепло його тіла, і здалася повністю — їм обом уже нічого було втрачати, бо все що зараз відбувається, їхні обійми, їхні дотики… все це відчувалося остаточним, як довгоочікуваний дотик щастя.

    Дмитро здавлено видихнув, відчуваючи, як головний біль від похмілля б'ється пульсуючим болем у скронях, ніби розриваючи його зсередини. Але, стоячи перед Анною, він майже не звертав уваги на цей фізичний дискомфорт — щось сильніше, ніж головний біль, поглинало його. Жага, що змішувалася з болем, лише підсилювала його бажання.

— Анно, — хрипко промовив він, наче борючись із запамороченням. — Ти навіть не уявляєш, як я потребую тебе зараз... З усім цим болем, і навіть більше.

— Дмитре, ти ж… ти весь трясешся. І, здається, тобі зараз краще було б спати, ніж… — почала вона, але слова її обірвались, коли він наблизився і, незважаючи на біль, що його мучив, пристрасно знову притягнув її до себе, з такою жадібністю, яку міг відчувати тільки той, хто довго чекав.

Він міцно обійняв її, ніби цей дотик міг змити всі його рани, біль і навіть похмілля. Його губи  знову торкнулися її шиї, і Анна відчула, як холодний піт, що стояв на його лобі, розчинявся під жаром їхнього близького контакту.