Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

     Зустріч із Серхіо Джейн пропустила, всі її думки були заповнені Феліксом, а про нього поговорити з другом вона б не змогла. Коли Джейн повернулася додому, там на неї уже чекали Анабель і Лексі.

— Вибачте, але я, певно, не зможу поїхати з вами на дачу.

Всі підозріло дивилися на Джейн, адже вона ніколи не пропускала таких сімейних зборів.

- Як це? — засмутилася Анабель.

— Вибач, люба, я не хотіла залишатися, але так вийшло, сьогодні маю важливу зустріч по роботі, я дізналася тільки вранці.

— Джейн, ти працюєш у містичній газетці, — втрутився тато. Дівчина встигла помітити в його голосі нотки розчарування, пов'язані з її нинішньою професією. — З ким ти плануєш зустрічатися, з привидом зі старовинного замку?

А тато навіть не здогадується, наскільки близький до істини його жарт. Вона справді збирається зустрітися з привидом. Але вона більше не має снаги чинити опір, її серце так і чекає, щоб він знову прийшов.

— Тату, я знаю, наскільки моя робота несерйозна, але... це не знімає з мене відповідальності, якщо я за неї взялася. - Джейн зітхнула.

Лексі виглядала вкрай розчарованою, а мама – стурбованою. Хоча, здається, мама виглядала так усі п'ять місяців, які Джейн була вдома. Вона весь час хвилювалася і найбільше з приводу божевілля дочки.

— Може, я постараюсь завтра під'їхати до вас своїм ходом...

— Не варто, в такому разі краще залишайся вдома на два дні. За прогнозом обіцяли ожеледицю на дорогах, ти ж знаєш наші автобуси.

Сімейство зібралося їхати, а Джейн проводжала їх на ґанку. Вона почувала себе дуже дивно, ніби тепер справді самотня, відгородилася від усієї своєї сім'ї, наодинці зі своїми фантазіями.

— Ти просто хочеш побути сама. Я знаю – вони сприйняли з недовірою твоє бажання залишитися, а ти, мабуть просто хочеш подивитися кіно, – племінниця підійшла попрощатися з Джейн. — Але я б тобі не завадила.

— Ну що ти, Анабель, я б нізащо не пропустила два дні з тобою, щоб просто просидіти вдома. Я дійсно зустрічаюся з кимось, але насправді не по роботі, тільки тсс.

Анабель загадково посміхнулася.

- Добре, - дівчинка поцілувала Джейн і сіла в машину.

І ось Джейн залишилася одна в будинку. Напевно з того моменту, як вона вийшла з лікарні, цей день був першим, коли вона дійсно залишилася одна надовго. Джейн дивилася телевізор, пила какао та вишивала. Давно вже вона не сідала за вишивку, Джейн відразу згадала посиденьки з благородними дамами. Вони весь час балакали про всякі дурниці, про сукні та зачіски. Навіщо б вона це вигадувала? Навіщо в складній ситуації їй вигадувати такі нудні речі чи, скажімо, ту саму Леді Каргу? Їй вперше за останні місяці почало здаватися, ніби щось не сходиться. Або їй просто так хочеться знову повірити в те, що Айронвуд справжній?

Раптом у двері постукали.

Джейн схопилася з дивана і від несподіванки перевернула на нього залишки какао. Тремтячою рукою вона відчинила двері, на порозі стояв Він.

- Проходьте, - Джейн показала рукою, що король може увійти.

Вона швидко поправила волосся, проходячи повз дзеркала в передпокої, і обсмикнула злегка пом'яту кофту домашнього костюма. І чому вона не привела себе до ладу? Все-таки в душі вона не вірила, що справді його побачить. На секунду вона уявила себе в гарній сукні та з макіяжем. Якщо зустрічі з ним, лише плід її уяви, це означає, що вона може скоригувати деталі. Але, на жаль, це не спрацювало, пом'ятий костюм так само був на ній.

Він увійшов абсолютно спокійно, не оглядаючи меблі та обставу квартири, як дивину. Якби він був справжнім, для нього все було б дивним і новим. Але цей Фелікс наче давно вже все тут бачив і нічого його не дивувало.

- Ти залишилася вдома. Значить, ти вже не так сильно віриш у те, що я несправжній?

- Я не знаю. — Джейн збентежилась. — Я просто так сумувала за вами, що вирішила поговорити, навіть якщо ви й несправжній, — вона сумно опустила очі.

- Ти сумувала за мною? - Він був явно здивований її словами. – Я такий щасливий, що ти жива…

Фелікс швидко підійшов до неї й, піднявши її обличчя своєю рукою, поцілував. У Джейн ніби все перевернулося, всі останні місяці, вона зовсім нічого не розуміла, вона знала лише, що ця мить прекрасна.

Фелікс обхопив її обличчя обома руками й невідривно дивився на неї.

- Джейн, я так втомився, я не знав, як мені знайти тебе, і як повернути свої сили, щоб допомогти всім. Я завжди думав, що сильний і непереможний, але коли ти просто втекла побачивши мене... Я втратив свою останню надію і сенс. Напевно, я ніколи не був по-справжньому сильним.

Джейн погладила кисті його рук.

— Це неправда, ви дуже сильний.

Вона обережно зняла його руки зі свого обличчя і відійшла убік. Вона не могла думати, коли він стояв так близько.

— Розкажіть, як ви опинилися тут.

Вона почала наливати йому какао у велику червону чашку.

— Коли я створив для тебе портал, в останню мить мою руку теж у нього засмоктало, і так, як на мене вже встигла напасти одна з тварюк, ми втрьох полетіли в цей світ.