Читати книгу - "Кохання по-королівськи, або Не гай мого часу!, Анні Кос"

— Тоді до біса банальність. Це нудно.

— Упевнена?

— Дай подумати, — я навмисне насупила чоло, помовчала трохи, а потім махнула рукою і влаштувалася в його обіймах зручніше. — Так. Упевнена.

— І навіть це все, — він кивком голови вказав на безлад поруч, — не змусило тебе змінити думку? Хочеш ризикувати й далі?

— Ну-у-у-у... Мабуть, сумнівні замовлення від підозрілих осіб я більше не приймаю. Нехай залишаться в минулому, як, утім, і саме минуле. Але рятувальним колам час вирушити у вільне плавання, вони свою місію виконали до кінця.

Ед здивовано підняв брову, а потім все-таки не втримався і дозволив собі посмішку:

— Отже, можна переходити до головного?

— Я вже думала, не дочекаюся.

— Ще трохи єхидства — і я передумаю, — його пальці намацали мої й переплелися з ними міцним замком, палаючий погляд ковзнув тілом, викликаючи абсолютно непристойні думки.

— Не посмієш. Ти, без сумніву, авантюрист, але авантюрист чесний.

— Знову помічаєш у людях тільки найкраще?

— А що ще варте того, щоб його помітили?

— Теж вірно. — Він схилився майже до моїх губ і тихенько вимовив: — Грейс Колті, ти зробиш мені честь? Станеш моєю дружиною?

— Із задоволенням! — видихнула за мить до того, як зловити губи Еда. — Із величезним задоволенням!