Читати книгу - "Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

      - Де?! – Зойкнула Власта та кинулася до ґрат. Лисий затремтів, впав на коліна і став молитися.

      - Але ж…. але ж ти… померла. Я сам…, - сказав лисий за декілька хвилин, обережно підступаючи до ґрат та тримаючи в лівій руці великого срібного хреста.

       - То оце я – привид? – Нарешті дійшло до білявки. Вона сердито зиркнула  на Фросю. – І, як я померла?

       - Спалили. За відьмарство, - повідомив колишній однокласник Іванко, адже це був він.

       - Що за дурня?! – Обурилася Власта.

      - Ти була психологом та допомагала підліткам, які страждали від депресій, - стукаючи зубами вичавив з себе Іванко. – А психологія – не від Бога, - він знову перехрестився.

      - Ото мала б здогадатися, що у Середньовіччі ніхто до Марсу не літає, -  роздратовано кинула Скриня своїм двом супутникам та повернулася до Іванка. – Але ж тепер я – жива й здорова. Як цей… Христос.

       - Не Богохульствуй! – Витягнув уперед до Власти срібного хреста лисий.

       - Якби я була одним з тих… кого ти боїшся, то б вже каталася б підлогою від одного виду хреста, - розсміялася Скриня. – То, це ти став Великим Інквізитором?

       - Ні, - зітхнув Іванко. – Я лише наглядаю за в’язницею.

       - І як ти до цього дожив? – Запитала Фрося. Іванко сумно смикнувся.

       - Мені родину треба годувати. У мене тринадцять діточок, - пояснив лисий колишній однокласник. Дівчата ахнули. – Насправді, було чотирнадцять. Але Данилонько помер від запалення легенів. Отак от.

        - Інга, мабуть, сильно переживала, - припустила Фрося і наче вдарила з усієї сили Іванка по обличчю. Він скривися від смутку та душевного болю.

       - Інга! Ото вляпався я! Думав, Інга почне ревнувати. Тож, закрутив із Світланою Нестеренко. А та завагітніла і довелося одружуватися. Думав, через рік розірву шлюб.  Де там! Прийшли оці, - він знову перехрестився, - так і живемо. Мені треба вас допитати. Почну зі Скрині, - додав він суворіше. І одразу стало зрозумілим: Великий Інквізитор у всьому може довіряти Іванкові.

       Знову почулася луна від кроків: це Іванко та Власта йшли до таємничої кімнати на другому поверсі.

       - Не люблю я Власту, - сказала Фрося. – Однак, може, ми щось зробимо, щоб врятувати її.

       - Га? – Запитав Алан. – Та нічого із нею не станеться! Іванко закоханий у неї.

        Юнак піднявся та покрутив головою. Десь щось хруснуло в шиї. Алан зітхнув та звільнив руки від  мотузки.

       - Ти… це… як? – Витріщилася Фрося.

        - Потім поясню, - буркнув Алан та став розв’язувати її мотузку.

       Потім хлопець декілька разів постукав по ґратам, розбігся та щосили вдарив ногою в одну точку. Ґрати жалібно заскиглили та впали на підлогу.

      - Фізика, - посміхнувся своїм підбитим ротом Алан. – Поки ви зі Скринею розмовляли, я шукав найслабшу точку у…., - він не договорив, адже до коридору вилетіло троє людей, у темному одязі, та заповзято кинулися на юнака.

        Після бійки із десятьма озброєними охоронцями у Кафі, всього лише три чоловіка видавалися забавкою для Алана. Три скоординовані кулаки спробували захопити супротивника зненацька. Юнак зробив те, що любив найбільше: відстрибнув у бік, і заповзята трійка пролетіла повз Алана.

      Наслідки були такі. Один чоловік вчасно не загальмував і врізався у пошарпану стіну. За декілька хвилин, його чоло прикрашатиме оригінальна гуля. Другий чоловік летів коридором і летів і летів, допоки не загальмував. Третій чоловік загальмував вчасно, але наступив на свій довгий одяг, заплутався у ньому і впав на підлогу.

       Алан підійшов до третього чоловіка та натиснув якусь точку на потилиці.

      - Він просто поспить трохи, - пояснив він Фросі. – Йдемо, - і він потягнув дівчину до вхідних дверей.

      - Але я не можу кинути Власту, - вперлася дівчина.

      - Кажу ж тобі: Іванко не зробить їй лиха.

      - Одного разу він вже спалив її, - похмуро пробурмотіла Фрося.

      Юнак зітхнув, і вони попрямували на другий поверх. Там молоді люди заглядали у різні двері, за якими ховалися різні ікони, скульптури на біблійну тематику та книги невизначеного віку.

      Нарешті, ступаючи скрипучою підлогою другого поверху, вони почули голос Іванка. Лисий щось заповзято розповідав.

       Алан відчинив двері. Почувся грюкіт. Іванко підстрибнув та вдарився головою об відчинені дверцята шафи. Почувся звук тіла, що впало.

       - Що ви тут робите! – Здивувалася Скриня.

       - Тебе рятуємо, - похмуро відповів Алан. – Чи не треба?

       - Він такий кумедний, - сказала Власта. – Але я краще піду із вами. А ви знаєте, що він був закоханий у мене? І досі закоханий. Він мені багато чого показував. Пропонував на вибір: іспанські або шотландські чобітки.

       Фрося ахнула, Алан витріщився, але вони не пояснили Скрині, що це не взуття, а Середньовічні тортури.