Читати книгу - "Кохання по-королівськи, або Не гай мого часу!, Анні Кос"

Рух, що послідував за цими словами, виявився блискавичним. Важкуватий і масивний, зовсім не схожий на бійця Кредігус підкинув руку зі швидкістю атакуючої змії. Блиснуло в повітрі лезо тонкого кинджала... 

А наступної миті спалахнуло сліпуче світло.

Золото, змішане з синіми блискавками, заповнило вівтарний майданчик від підлоги до стелі. 

Час сповільнився й загус, наче патока на морозі, я ж заворожено спостерігала, як смертоносна зброя чіпляє нитки все ще активного заклинання часу — одну за одною, золото й синій, синій і золото, — як її лезо розжарюється, червоніє та стікає на підлогу димлячими краплями рідкого металу, не долетівши до Еда лічених сантиметрів. 

Короткий рух рукою, ще один імпульс моєї магії — і каркас заклинання розсипався від надмірного напруження, не встигнувши заподіяти шкоди нікому з тих, хто стояв поблизу. 

О ні, панове. Якщо хочете знищити мага часу, спершу переконайтеся, що поруч немає інтуїта, схильного не тільки ставити експерименти, а й використовувати отримані результати. Хай вибачать мені спалений килим і зруйнована вітальня леді Вів'єн.

Один зі співробітників міського відділу розслідувань кинувся до короля і збив його з ніг, позаду пролунали обурені крики канцлера:

— Відпустіть! Не маєте права!

— Кредигус Мейб П'ятий, лорд Луїс Ґейб, ви звинувачуєтеся в перевищенні посадових повноважень, незаконній зміні історії, приховуванні даних, замаху на вбивство і використанні магії часу в особистих цілях, — голос еньяна Колті пройшовся по самому краю моєї свідомості, не зачепивши й ані краплини не зацікавивши. — Вашу справу буде розглянуто в суді, можете зберігати мовчання...

Далі я не розчула, бо усвідомлення того, що сталося, нахлинуло на мене хоч і з явним запізненням, але від душі. 

— Грейс!

Ед встиг підскочити до мене і не дав упасти, але ось істеричний сміх, змішаний зі сльозами полегшення, зупинити йому було не під силу.

Утім, як і мені.

— Ти ціла?! — він, здавалося, взагалі не помічав метушні, що піднялася навколо. Обмацав мене, оглянув долоні, мабуть, очікуючи знайти там опіки від магії, зазирнув в обличчя і, тільки переконавшись, що все більш-менш у нормі, видихнув із полегшенням.

— А ти? 

— Живий завдяки тобі.

— Один-один, — схлипнула я, безуспішно намагаючись заспокоїтися і не заїкатися. — З-зрівняла р-рахунок, п-почесна ніч-чия. 

Ед згріб мене в обійми, немов хотів закрити від усього світу. І поки я безсовісно ревіла в його сорочку, проводив поглядом конвой, що відводив короля і канцлера:

— Одне погано: я знову не встиг врізати по цій самовдоволеній пиці. Що ж за невезіння? Тепер уже навряд чи вийде.

— І на краще, руки тільки бруднити

Навколо нас уже зібрався натовп, клацали спалахами репортери, які квапливо робили ілюзорні відбитки для газет, галасували співробітники магконтролю і таємної служби. Одні вимагали заарештувати нас теж, інші кричали, що ми жертви і свідки. У загальному гомоні виділялися голоси Вів'єн і Хораса, які щось наполегливо пояснювали всім одразу. А я просто згорнулася клубком у руках Еда, не бажаючи звертати увагу на цю непотрібну й нецікаву метушню.

— Еде, — я обережно торкнулася його щоки кінчиками пальців. — Так ми що, все-таки перемогли? 

Він із сумнівом озирнувся на всі боки і раптово посміхнувся:

— Схоже на те, еньє Колті. Дуже схоже, що б це не означало.