Читати книгу - "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"

Джессіка навіть не уявляла, що врятувала не тільки Джона, а й мене. Нам із хлопцями варто було поговорити та вирішити, що й коли ми розповімо. Мовчати до кінця відпустки точно не слідувало, але цей секрет все-таки був спільним.

— Я знаю їхню останню пісню «Круги». Чула? — Джон звернувся до Джессіки, відволікаючи її від почервонівшої Вікі.

— Не Елвіс, уже добре, — не проґавив своє Джеймс.

Джесс фиркнула на слова мого друга і з глузуванням глянула на нього.

— Гей, ти хоч співати вмієш?

— Крихітко, подивися на мене, — вільною рукою Джеймс описав у повітрі контур обличчя, а потім провів нею від торсу до стегон. — Я ж красунчик. А якби ще вмів співати, то в цих салагах, — він махнув у бік решти, — зовсім не було б шансів.

Джесс знову фиркнула, але цього разу голосніше, і закотила очі.

— Ось бачиш, навіть заперечити нічого, — не вгавав Джеймс.

— Гей, годі, — втрутився Сем. — Таке враження, що я спостерігаю за шлюбним періодом плямистих гієн на каналі «Діскавері».

Він не сміявся, на відміну від інших, і я був більш ніж впевнений, що говорив цілком серйозно, точно подивившись цю передачу.

Щоб нарешті припинити будь-які суперечки, Джон почав грати і співати замовлену пісню. У якийсь момент Джесс стала не голосно йому підспівувати, причому дуже приємним голосом.

Поки інші насолоджувалися живою музикою, я дивився на Еріку. Після того, як наші стосунки були розкриті, вона поводилася незвично тихо, воліючи спостерігати за іншими. Еріка практично не брала участі в розмові і здавалося, що подумки десь далеко.

Я схилився до її вуха й тихо спитав:

— Солодка, усе добре?

Еріка ледь помітно здригнулася, наче моє запитання повернуло її в реальність.

— Так, — кивнула вона й повернулася до мене. — А чому ти питаєш?

На її обличчі не було такої улюбленої чарівної усмішки, а в очах не мерехтіли вогники. Еріка виглядала задумливою чи навіть засмученою.

Я опустився на лікоть, через що їй довелося розвернутися. Так наша розмова хоч трохи могла бути особистою в присутності всіх друзів.

— Не знаю, можливо, мені здалося, але... — я запнувся, підбираючи правильні слова. — Можна одне питання?

Брови Еріки смикнулися й на ледь вловиму мить очі розширилися. А потім її губ торкнулася легка усмішка.

— Звісно, можна.

— Ти злишся на мене за те, що я розкрив нас перед друзями?

Рот Еріки розімкнувся, і вона випустила здивоване зітхання. За ним пішов тихий смішок, а далі я нарешті побачив широку усмішку і чарівні ямочки на щоках.

— Ти що, ні, — Еріка накрила долонею мою щоку. — Звісно, ні. Навіть не думай про таке.

Здавалося б, цей невинний дотик не мав так на мене впливати... Але впливав. Внизу живота розлилося приємне тепло, а серце в грудях ніби побільшало від усвідомлення масштабів щастя, яке надовго оселилося в ньому з появою цієї прекрасної дівчини в моєму житті.

— Добре, це добре. — Я підвівся, спираючись на витягнуту руку, і накрив долоню Еріки своєї. — Я можу тебе про дещо попросити?

Джон грав і співав досить голосно, щоб нашу розмову ніхто не міг почути, але ми все одно перейшли на шепіт і підсунулися ближче один до одного.

— Тепер ти поводиться дивно, — з усмішкою промовила Еріка. Зрозумівши, що я цілком серйозний, вона спитала: — Про що ти хочеш попросити?

— Завжди кажи мені правду. Будь ласка, кажи, що тебе турбує, про що думаєш, що у твоїй голові. Я не хочу сварок чи образ через дурні недомовки, — я випалив усе це чи не на одному подиху.

— Обіцяю, — не замислившись ні на мить, прошепотіла Еріка.

Я видихнув, навіть не пам'ятаючи, коли затримав подих, і всміхнувся.

— Обіцяю, — повторив я.

Повернувшись, я поцілував долоню Еріки, яка все ще була на моїй щоці, а потім притулився до її чола своїм і заплющив очі. Тієї миті мені хотілося, щоб час зупинився й цей момент ніколи не закінчувався. Але ж нас чекало ще все життя попереду, так? І тепер у нас було майбутнє! Спільне майбутнє...

— Джейку?! — м'який голос Еріки прорвався в мої думки.

— Що, солодка? — пошепки озвався я.

А далі всю чарівність моменту було порушено басистим сміхом Джеймса.

— Друже, з тобою, взагалі-то, Джон розмовляв.

Розплющивши очі, я повернувся до друзів, які весь цей час дивилися на мене з безглуздими усмішками на обличчях. Еріка поруч зі мною всміхалася так само, але вже з рожевими щоками.

— Вибач, я прослухав. Що ти казав? — я вирівнявся й обернувся до інших.

Але в той момент я думав про те, що було б непогано нам з Ерікою залишитися наодинці. Розкриття наших стосунків виявилося напрочуд приємним і викликало нестерпне бажання освіжити смак солодких поцілунків.

— Моллі любить кантрі, але ніхто не хоче грати це, — замість Джона відповів Сем, показуючи в повітрі лапки на останньому слові. — Виконаєш її музичне замовлення?