Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

   Коли доктор Коллінз вже вітав Джейн із завершенням їхнього лікування, Джейн таки замовила вітражну картину з пташками. Їй здавалося, що цим останнім штрихом вона розпрощається з Айронвудом назавжди. Їй потрібен був якийсь символ, який би допоміг відпустити залишки своїх фантазій. Вона довго шукала відповідного вітражника. Їй хотілося знайти майстра зі своїм власним баченням, щоб він міг відчути, що то були за пташки на якомусь вербальному рівні. І вона знайшла його: Рассел працював у майстерні за містом. Коли Джейн вперше туди приїхала, то побачила, що вітражна майстерня розташована поблизу старого заводу, де тримали Джейн та інших дівчат. Усвідомивши близькість розташування майстерні та такого знакового для дівчини місця, вона зрозуміла, що це не випадково. Він саме той вітражник. Рассел – молодий чоловік середнього віку, але вже зі слідами сивини у волоссі, виявився приємною балакучою людиною.

— Розумієте, ці пташки мають бути особливими. Можливо їх навіть немає і ніколи не існувало в нашому світі.

Рассел уважно слухав Джейн, а потім сказав:

— Я думаю, що ми вас не розчаруємо і створимо неодмінно те, що ви хочете. Ці пташки будуть незвичайними, я вас запевняю.

І підписавши з Джейн договір, він поїхав на кріслі колісному назад до будинку. Так, Рассел не міг ходити, і це було ще одним знаком, що вітражник саме той.

Джейн спокійна та умиротворена повернулася того дня додому. Вона знала, що на картині будуть саме ті пташки.

- Де ти була? — спитала мама, явно втішна побачити дочку в чудовому настрої.

- Я ходила до місцевого вітражника, - у повітрі повисла напруга, Джейн розповідала тоді в лікарні, як познайомилася з королем і мама нервово засувалася на стільці. — Я замовила йому картину.

- І що на ній буде зображено?

— Просто дві гарні пташки на природі. Я навіть не знаю, які саме, як майстер побачить. Мама з полегшенням видихнула. Мабуть, такий легкий і безтурботний сюжет зовсім не наводив на думки про Айронвуд.

— Вітражі, мабуть, дороге задоволення...

- Так і є. Але в мене були заощадження, ти ж знаєш.

— Знаю, здається, ти хотіла купити новий планшет — твій постійно глючить і камера у нього слабка.

Джейн завмерла. Вона взагалі забула про те, що мала планшет, не кажучи вже про те, що вона колись хотіла купувати новий. Відколи Джейн опинилася вдома, вона ніяк не могла звикнути до технологій. У своєму вигаданому світі вона ними не користувалася два місяці. Коли вона була на роботі, в офісі тієї містичної газети, вона взагалі не дзвонила батькам. Мама весь час хвилювалася, адже раніше Джейн не втрачала вільну хвилинку, щоб поговорити з мамою. Але тепер вона просто забувала, що може комусь дзвонити.

— Та я якось не користуюсь останнім часом планшетом. У газеті ми маємо робочі ноутбуки, а пишемо ми зі старих нотаток. Тож... Може, коли я повернуся до кардіології, мені знадобиться новий, а поки що – ні.

Мама злегка посміхнулася. Почути від Джейн, що вона планує повертатися до кардіології, було наче бальзам на душу. Але Джейн не збиралася повертатися в професію, просто хотіла відволікти маму від питань про витрачені гроші.

— От і добре, — весело сказала мама, — вітражної картини в нашому домі ще не було, мабуть, буде дуже гарно.

Вона поцілувала Джейн у щоку і пішла до спальні.

А Джейн поїхала працювати. Коли вона зайшла в офіс, Дарій, як завжди, копирсався в газетних вирізках. Він підвів голову:

- Джейн! Привіт, я підготував для нашої газети справжню бомбу. Це просто прорив, спочатку у нас з'являється такий співробітник як ти, а вигадати цілий світ не кожному під силу, і в тебе справжній талант у письменництві, а тепер ще й цей чудовий матеріал.

Джейн подивилася на нього з подивом.

— Почекай, я вигадала цілий світ... І звідки ти про це знаєш?

— Хм, так, — він збентежився, — Серхіо сказав мені... Ну, що ти ходиш до психіатра і таке інше... Але, як на мене, це дуже круто. Всі геніальні люди трохи схиблені, — він підняв вгору великі пальці на обох руках, показуючи, як це класно бути божевільним.

— Е... Гаразд, з моєю геніальністю ми розібралися, а що за бомба?

- Ах, так. Мені вдалося дістати газету тридцятирічної давнини, але фішка не в тому, що вона стара, а в тому, що ця сама газета колись вважалася однією з найчитабельніших і найпопулярніших, але... - він багатозначно підняв брови, - після одного скандального випуску її закрили. Чи це не підозріло? А чому закрили? Та тому, що така серйозна газета написала дивну історію, яка більше майже ніде не згадується. Ось у ній ми й розберемося та напишемо її по-новому.

Який жах. Ця людина постійно вірить у якісь змови та небилиці. Але що вдієш, вона сама обрала цю роботу, тим більше тут принаймні її божевілля вважають геніальним.

— Ти хочеш, щоб нас також закрили?

— Ох, ти сама знаєш, що нашу газету навсправжки не сприймають (Джейн знала, але для неї стало відкриттям, що Дарій про це знає, здавалося, він вважав їхню газету найкращою у світі). Але наш читач - це людина, яка мислить ширше і глибше, тому він розуміє, що все, про що ми пишемо - правда. І на цей раз ми розкриємо чергову правду. — задоволений Дарій, пішов до робочого столу, а Джейн тим часом почала розбиратися у своїх нотатках.