Читати книгу - "Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!, Олена Гриб"

Гент озирнувся, вишукуючи місце, де б зупинитися. Еге ж, нащадку найбагатшої нареченої Гартона соромно просто опуститися на підлогу. Щоправда, там пилу стільки, що навіть наша покоївка Люка помітила б, але чоловікам моєї сім’ї на таке плювати. І батько, і Няв до сміття ставилися філософськи, а якщо точніше – пофігістично. До речі, ще одна дивина – пил був тільки на підлозі, інші предмети виблискували чистотою.

Велика амфора (та сама, в яку, за переказами, Рех помістив душу сварливої тещі) здалася гартонцю нормальним сидінням. А що? Нехай тітка насолоджується сусідством, з нею за життя навряд чи так близько контактував привабливий підданий великого Гартона. Знаю, жартувати такими речами негарно й невиховано, проте в ситуації, що склалася, багато що можна пробачити.

– Про що думаєш?

Питання Гента застало мене зненацька. Не зізнаватися ж, що в голові жахлива каша, приправлена уїдливістю?

– Про птаху. – Вона справді займала більшість моїх думок. – А ти? – Не те щоб я дійсно жадала дізнатися його передсмертні бажання… тьху, знову цей клятий песимізм!

Гартонець посунувся, влаштовуючись зручніше. Цікаво, амфора щільно запечатана? Ех, нашій компанії тільки розлюченої душі не вистачає для повного щастя.

– Мене хвилюють зниклі жителі. Зауваж, погромів чи поспіху не було. Місто спорожніло. Хоч би тварина яка залишилася, але в підземному світі немає домашніх улюбленців, та й худобу вони не тримають.

– Гноми купують м’ясо, – додала я, – а щури, навіть завезені, тут не приживаються. Колись справжньою бідою великих міст стали таргани, яким що підземний світ, що не підземний – байдуже, і довелося гномам спустошувати свої скарбниці, наймаючи клуських магів. Я вчилася в школі, Генте, і я це знаю. Хочеш, розповім віршик про тарганоловця та його музичну скриньку?

– У нас освіта не обов’язкова, та й на заняттях не розповідають про гномів… Батьки поб’ють такого вчителя, перш ніж його встигнуть звільнити. Добре, що ти знаєш про тарганоловця. Уяви: якщо є скринька для тарганів, можна припустити, що є і скринька для гномів. Ясна річ, її створення вимагає значно більших витрат, але…

– Але порівнювати мозок гнома і мозок таргана не можна, а музика тарганоловця діяла саме на мізки, – знаю, перебивати погано, та його теорія не витримувала критики. – Щоб зробити таку штуку, життя не вистачить.

Гент не образився.

– Рено, ти ж людина і мислиш в межах людського сприйняття. Для не-людей немає такого поняття, як час, коли поставлена мета.

– Тарганоловець був клусцем! – нагадала я. – Жоден клусець добровільно не поділиться секретом навіть з іншим клусцем, а тут йдеться про не-людей!

– Я не стверджую, що причиною обезлюднення міста стала саме музична скринька, а лише припускаю, що принцип вигнання гномів міг бути таким же.

– Але навіщо? Якби тут були якісь особливі скарби, місто процвітало б, про нього говорили б скрізь. З іншого боку, мешканців немає, портали заблоковані. Крім входу з Мелосу… нісенітниця якась. Якщо хтось хоче тут що-небудь знайти, йому потрібен зв’язок із зовнішнім світом, так?

– Не забудь про гартонський портал, Рено. Звідти до Крайніх гір рукою подати, а тамтешні рудники гостро потребують робочої сили. Щоправда, того, хто зумів організувати все це, работоргівля навряд чи зацікавить. І ті черепи… вони щось означають. Попередження… чи підказку. Жоден нічний так не вчинить зі своїми мертвими.

– Або вказівку на хибний шлях. Не забувай про відщепенців.

– Про них я пам’ятаю завжди… Дивись, витрачені зусилля мають окупатися з лишком, це закон сильних. Тобто є два варіанти: комусь конче потрібні кілька тисяч гномів, або ж комусь необхідне місто. Що вибираєш?

Я задумалась. Усе, про що казав Гент, вкладалося в логічний ланцюжок, але мені такий розвиток подій не подобався.

Рано чи пізно мелосці звернуть увагу на те, що з Жатграда ніхто не повертається, і почнеться розслідування. Хоч позиції Сім’ї й хитаються, безладу нічні не допустять, це точно. Справа авторитету, угум. І покарання понесе кожен, хоч трохи причетний. Зрештою, жителі інших гномівських міст піднімуть тривогу!

Заблоковані портали – не діряві труби у водопроводі, їх не ігноруватимуть роками. На скільки могли розраховувати невідомі лиходії? Кілька днів, щонайбільше – тиждень. А потім тут проходу не буде від бажаючих дізнатися, в чому річ, і я нізащо не повірю, ніби не можна якось виправити ситуацію з порталами. Тому…

– Їм потрібні гноми, причому на короткий час. Якщо те, для чого гномів звідси забрали, ще не сталося, то воно трапиться найближчими днями. Генте, а ти в курсі, що довгобороді після смерті не потрапляють до Реха? Їхні душі зливаються з душами нащадків, і іноді в одному тілі перебуває кілька поколінь. Саме тому майстерність гномів увійшла в легенди – вони мають досвід багатьох предків… Якщо ти вгадав щодо методу тарганоловця, то потрібен один Рятівник-Б, щоб стати володарем світу! Генте? – Здалося, він не слухає.

– Що? Пробач, Рено. Ти задумалася про долю міста, а я дивлюсь на птицю. Таке відчуття, ніби вона свердлить мене поглядом.

– Ясним поглядом! – Мене осінило. – Дивись!

Я опинилась за спиною гартонця швидше, ніж він встиг обернутися. Глянула на сяючі камінці. Так, птаха гляділа на мене. Точніше, на притулену до стіни вазу.