Читати книгу - "Королева Сонька, Ірина Звонок"

  - Так, я розумію, але що поробиш? Ядвіга померла, а у мене нема інших дочок щоб запропонувати тобі у дружини, – терпляче пояснив король. – Повертайся додому, принце. Сподіваюся, що у майбутньому ти станеш вірним союзником моїм синам, як зараз твій батько – мій союзник.

  Ягайло махнув рукою і Фрідріх зрозумів, що король хоче залишитися на самоті. Але перш, ніж вийти, він вирішив помститися.   

  - Є одна обставина, про яку ваша королівська милість має знати... – пробелькотів він.

Ягайло кинув на Фрідріха сумний погляд і запитав:

  - Що за обставина?

  - Я, звісно, не вірю у брудні плітки. Але люди казали, нібито королева Софія винна у смерті нещасної Ядвіги.

  - Що таке? – заревів Ягайло.

  - Ще раз повторюю, я не вірю у плітки, – запевнив Фрідріх, прикладаючи долоню до грудей і задкуючи до дверей.

  Молочно-біле обличчя юнака вкрилося нерівними червоними плямами.

  Ягайло заспокоївся. Він підійшов до принца і поклав руку на його плече.  Запитав:

  - Ти справді кохав мою доньку?

  Фрідріх кивнув. Ягайло притулився холодним чолом до його чола і завмер. То була скорбота двох чоловіків по жінці, якої вже не було.

  - Справжні лицарі не розносять пліток про жінку. Тим паче – королеву. Зрозумів, Фрідріху?

  - Зрозумів, – прошепотів юнак.

  - Тоді йди. І тримай язика за зубами. Завтра перед від’їздом я зроблю тобі коштовний подарунок. На пам’ять про Ядвігу.

  Наступного дня принц Фрідріх від’їхав у Берлін. З собою він забрав тугу за Ядвігою, яку не забував до самої смерті, перстень з сапфіром на згадку про королівну, та прізвисько Залізний Зуб, яке отримав після пригод у кам’яних переходах замку на Вавелі.