Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"

Стрілецька спільнота, не удаючися до авторитету сильного, всезнайка вождя, та без застосування вождівського принципу, так достойно і успішно виконала свою історичну місію. Таким типовим прикладом вождя був Ю.Пілсудскі, який зосереджував в своїй тільки особі всю ідею, всю відповідальність і боротьбу польського легіону, що боровся проти Росії в першій світовій війні.

УССтрілецтво не мало, ані не мусіло мати у своєму проводі надто авторитетної особи з необмеженою компетенцією, яка думала б за нього, та діяла і рішила самовільно, на свою тільки відповідальність. Команданти формацій УССтрілецтва, що керували ними в різні часи, з кращим або гіршим успіхом, та визначалися більшими або меншими організаційними і фаховими здібностями, були тільки військовими командантами, в стислому розумінні того слова, без особливих вождівських прикмет.

В формації київських Січових Стрільців проблема провідництва і командування була правильно і просто розв'язана створенням окремого органу, «Стрілецької Ради».

Впродовж існування формації УСС, коли не раз приходилося самому Стрілецтву обговорювати всякі ідейно-політичні проблеми, та рішати про ідеологічне спрямування в моментах політичної кризи або про різні внутрішньо-організаційні справи, тоді приходили до слова визначніші представники УССтрілецтва і узгіднювали свої погляди та надавали їм відповідний напрям. Відбувалось це на ширших або вужчих сходинах, а часом на загальних стрілецьких зборах.

Коли траплялись внутрі УССтрілецтва якісь конфлікти, то вони ніколи не належали до проблем світоглядових або політично-партійних. Не треба очевидно уявляти собі, що ті давні часи з перед 40 років, були періодом якогось примітивного стану громадської думки і політичного зацофання, та не дорівнювали такому високому рівневі політичної активности, як сьогодні. Навпаки, треба ствердити, що горизонти світоглядового і політичного думання молоді були тоді ширші, ніж сьогодні. Між загалом Стрілецтва нуртували різні ідеологічні напрямки, з яких одні мали більше, а другі менше симпатиків, але вони не маніфестувалися на зовні на шкоду ідеї національної єдности. Зрештою, усі ці різниці відходили на другий плян перед головним, основним, спільним національним інтересом солідарної боротьби за існування нації і її державність. В процесі боротьби творилася і росла нова, визвольна Стрілецька ідеологія, що її передовими представниками були люди, які належали до різних світоглядів і політичних напрямків.

Для прикладу та для ілюстрації повищих тверджень, ми наводимо сильвети кількох передових представників УССтрілецтва, що належали до різних ідеологічних і політичних напрямків, та були їх послідовними прихильниками, а які одночасно остали прикладом високої політичної культури, шляхетної толерантности та взаємного товариського довір'я. Вони також були найкращими репрезентантами Стрілецької ідеології, а своїми особистими духовими прикметами, особливостями характеру і вдачі так себе доповняли, що творили усі разом, своїми індивідуальностями, збірний символ Стрілецької ідеї.

Були це полковник Дмитро Вітовський, поручник д-р Володимир Старосольський, отаман Сень Горук і сотник Федь Черник.

Полковник Дмитро Вітовський – народжений в 1887 р. в селі Медуха, станиславівського повіту. Гімназію сюнчив в Станиславові і тут вперше виступив на громадське поле як голова середньошкільної Драгоманівської Громади. Студіював право на університеті у Львові, де брав активну участь в боротьбі за український університет. Перебуваючи переважно в Станиславові, він розвинув там дуже енергійну діяльність в Січовій організації, та в політичній роботі Української Радикальної Партії серед селянських мас, – як знаменитий організатор і прекрасний бесідник.

З вибухом війни став членом Української Боєвої Управи. Як сотник УСС зорганізував і виховав одну з найкращих сотень УСС і відійшов з нею на фронт в Карпати. Відзначився в боях і своєю товариською і культурною поведінкою та шляхетним характером здобув загальну симпатію і популярність серед УССтрілецтва. Вже в перших місяцях війни став його духовим провідником та ідеологом. Дуже дорожив існуванням УСС, та, не зважаючи на власне засадниче протиавстрійське наставлення, не допустив до самоліквідації Легіону УСС, передбачаючи своєю глибокою інтyіцією його важливе завдання в маибутньому. Вітовський підкреслював наскрізь політичний характер формації УСС.

Полк. Вітовський був творцем і знаменитим виконавцем листопадової революції у Львові. Як Державний Секретар Військових Справ ЗУНР, заслужився при організації УГАрмії. Був засадничим соборником та робив дуже енергійні заходи про негайне об'єднання українських земель та створення одної Української Армії. Коли Національна Рада в Станиславові ухвалила 3-го січня 1919 р. об'єднання ЗУНР з Великою Україною, полк. Вітовський з цієї нагоди видав наступного дня «Універсал до Галицької Армії», в якому на вступі писав: «Зі сльозами радости сповіщаю Вам велике слово: Вчора упав кордон між українськими землями і від вчора ми всі вже громадяни великої Народньої Республіки». Вкінці, як член української дипломатичної місії на мировій конференції в Парижі, в травні 1919 р., він сміливо та з повною достойністю боронив українські державні інтереси та честь Української Армії перед злобними наклепами польських делегатів. В поворотній дорозі з Парижу в Україну полковник Вітовський згинув трагічно в літаковій катастрофі 8-го липня 1919 р., під Ратибором на пруському Шлезьку, як вояк-герой, при сповнюванні прийнятих обов'язків. Поет О.Олесь присвятив пам'яті полк. Д.Вітовського один з кращих своїх віршів , який подаємо при кінці цієї книжки.

Поручник д-р Володимир Старосольський народжений в 1878 році в Ярославі. Там кінчив гімназію. Про нього ми вже згадували. Після покінчення правничих студій на віденькому університеті став одним з накращих адвокатів-оборонців у Львові. Від студентських літ до кінця свойого життя був передовим членом Української Соціяльно-Демократичної Партії, а в останніх роках також її головою.

З вибухом війни був одним з перших організаторів УССтрілецтва. Тоді ж став членом ГУРади і УБУправи. Хоч не був фронтовим старшиною, але весь час існування УССтрілецтва повнив відповідальну службу в формаціях УСС та був зв'язковим між УСС а ГУР, ЗУР, СВУ і УБУ. Орієнтуючися накраще в цілості української проблеми та в її зв'язку з тодішною міжнародною ситуацією, д-р В.Старосольський був речником політичного світогляду УСС. Був він принциповим демократом і соборником. Разом з сот. Д.Вітовським були вони найкращими ідеологами УССтрілецтва. Д-р Старосольський, як політичний мислитель, був блискучим теоретиком та аналітиком політичної дійсности, а Вітовський, як активний і більш практичний діяч серед народних мас, умів популяризувати ті принципи визвольної політичної думки серед УССтрілецтва. Обидва тішилися безмежним довір'ям усього УССтрілецтва і завжди на нього заслуговували.

Після війни був Д-р Старосольський весь час політично активний. Працював також науково в соціології і політичній теорії. Був одним з найкращих оборонців в численних політичних процесах. Восени 1939 р. був арештований московськими большевиками у Львові