Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"

Характер УССтрілецтва, як національно-визвольного війська вияснює історична аналогія з боротьби різних недержавних та поневолених народів, які дуже часто боролися за свою незалежність і соборність по боці чужих держав, а навіть в складі чужих армій, як окремі національні частини.

Згадаймо визвольну італійську армію Гарібальді, який з одною тисячкою «червоних сорочок» розпочав збройну боротьбу за незалежність і соборність Італії в 1859 р. по боці Франції і, осягнувши свою мету, став національним героєм.[276]

В першій світовій війні боролися за державну незалежність польські легіони по боці Австрії і чеські легіони в Росії, під керівництвом свойого національного проводу та після перемоги стали кадрами національних армій. Їх боротьба є предметом глибокої пошани тих народів.

Те саме бачимо в такої культурної та свободолюбної нації як фінляндці, що ще до першої війни в збройній, революційній боротьбі змагалися з московським імперіялізмом. Історик фінляндських визвольних змагань Й.О.Ганнуля пише в своїй книжці про політичні настрої в Фінляндії в перших місяцях війни: «Стало ясним, що Фінляндію можна врятувати тільки через цілковите розбиття Росії. Героя фінляндців, П.Свінгувфуда, вислано на Сибір. Більшість мала досить московських обіцянок. Вона сказала, що Фінляндія мусить взяти свою долю в свої руки і порозумітися з ворогом нашого гнобителя».[277] Тисячі фінляндської молоді, головно студентів, на зазив свойого політичного проводу опустили батьківщину і переїхали до ворога Росії, до Німеччини, де створили батальйони фінляндських стрільців, які пройшли знаменитий німецький старшинський і підстаршинський вишкіл, щоб бути готовими, коли прийде момент боротьби за волю батьківщини. Від квітня до грудня 1916 боровся цей легіон фінляндських стрільців на протиросійськім фронті під Ригою. Після вибуху російської революції його вислано в жовтні 1917 р. до Фінляндії кораблями і підводними човнами, з великим транспортом крісів, скорострілів, амуніції та радіових стацій. В Фінляндії він став основними кадрами молодої національної фінляндської армії, яку тоді очолював кол. російський генерал Карл Маннергайм. Була це рішального значення підмога в критичній хвилині для Фінляндії, яка стояла в тяжкій боротьбі з московськими большевиками.

Фінляндський народ високо цінить своїх стрільців, а фінляндська історіографія ставить їх на достойне місце в історії свого народу, стверджуючи, що з вибухом першої світової війни та виступом фінляндських стрільців в грудні 1914 р., почався новий період визвольних змагань фінляндського народу.[278]

А тепер те, що найцікавіше для нас. До згаданої книжки фінляндського автора, Й.О.Ганнуля, – під заг. «Війна Фінляндії за незалежність» написав вступне слово англійський генерал, сер Волтер М.Ст.Г.Кірке, який так говорить про фінляндських стрільців: «Суворі переслідування, які росіяни розпочали в Фінляндії на переломі століття, викликали визвольний рух, внаслідок якого вислано коло 2000 молодих фінляндців до Німеччини, де вони отримали військовий вишкіл, щоб бути готовими, коли прийде слушний час, до боротьби за свободу їх батьківщини. А пізніше, під час змагань за незалежність, ці фінляндці показалися дуже цінними, як інструктори-вишкільники і провідники-командири фінляндської національної армії».[279]

Згаданий англійський генерал, який під час першої світової війни боровся по другому боці воєнного фронту проти Німеччини, не тільки не обвинувачує фінляндських стрільців в германофільстві, а навпаки, зовсім об'єктивно та згідно з честю характерної людини, не боїться ствердити їх важливу національно-визвольну ролю в боротьбі фінляндського народу за не3алежність.

Як далеко цей погляд чужинця-генерала про визвольні змагання іншого народу, що боровся по боці ворога його власної держави, відбігає від тих міркувань деяких українських визначніших військовиків та істориків і публіцистів, які по сьогоднішній день не хотять об'єктивно сказати дійсну правду про ролю, значення і місце УССтрільців в історії наших визвольних змагань, та вважають, що період боротьби УССтрільців від 1914 до 1918 рр. не годиться включати до історії боротьби України за державність.

Коли шукати за причинами і тими ідейно-духовими елементами, що створили моральну силу Українського Січового Стрілецтва, яка дозволила йому втриматися при життю та пройти переможно крізь воєнні бурі та грозу революції і сповнити з повним успіхом своє історичне завдання, – то треба ствердити, що була це в першій мірі велика ідея національної єдности і солідарности у цій важливій історичній добі, та глибоке відчуття між УСС потреби одної думки та одної дії, диктованої одним національним ідеалом.

Була це ідея виплекана уже далеко до війни молодою українською генерацією, яка створивши різні ідеологічні групи та організуючи політичні партії, згідно з потребами культурної нації, зуміла одночасно ініціювати та переводити в життя спільними, об'єднаними силами всіх українців велику оборонну боротьбу за наше національне існування. Слова Франкового гимну «Хай пропаде незгоди проклята мара, під України єднаймось прапор!», або другої його пісні «Єднаймося, братаймося в товариство чесне, хай братерством, спільними трудами Вкраїна воскресне!» – не були пустою, святочною фразою, а твердим громадсько-політичним принципом тодішньої молоді.

Ідея національної солідарности і політично-партійної та ідеологічної толерантности – була проведена в життя УССтрілецтва не на основі механічного договорення згори, а як самозрозумілий, недискутований, стихійний вияв ідеології усього Стрілецтва, як наслідок довголітнього довоєнного виховання української молоді в дусі здорового патріотизму та демократичних традицій. Вступаючи в ряди Стрілецької спільноти, ніхто не мусів виступати із своєї ідеологічної, чи партійної організації, ніхто не брав на час війни відпустки від своєї групи, ані не мусів відрікатися свойого переконання і світогляду. Ідеологічна диференціяція не суперечила Стрілецькій ідеї, а навпаки, збагачувала та поширювала і поглиблювала її, узброїла її критичною думкою, даючи УССтрілецтву можливість орієнтуватися самостійно в складних політичних проблемах та правильно їх розв'язувати. Вона охоронила його перед однобокістю, шкідливими наслідками некритичної ментальности та грубими помилками в хаосі війни і революції.

Цей дух правдивого побратимства, товариської культури та демократичної толерантности серед УССтрілецтва, що був основою його моральної сили, дає нам відповідь на питання, чому