Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
4. Оскільки закон як один з критеріїв оцінки виправлення вказує сумлінне ставлення до праці, то в характеристиках на засуджених в обов’язковому порядку повинні відображатися причини, з яких засуджений не працює в установі (особисте небажання або об’єктивна відсутність можливості працевлаштування).
5. Державний департамент України з питань виконання покарань рекомендує вивчення кандидатів для переведення до дільниці соціальної реабілітації, оцінку ступеня виправлення, підготовку матеріалів щодо можливості переведення до дільниці цього виду та розгляду їх на засіданні відповідної комісії колонії здійснювати у порядку, визначеному для заміни невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням та умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. У зв’язку з цим необхідно звернути увагу, що ця рекомендація не стосується терміну такого розгляду. Слід пам’ятати, що закон не зобов’язує адміністрацію установи виконання покарань у той чи інший термін в обов’язковому порядку розглянути на комісії установи матеріали на засуджених, які відбули встановлену в даній статті частину строку покарання (на відміну від процедури розгляду питань, передбачених у статтях 81, 82 КК). Тому видається, що підставою винесення цих матеріалів на розгляд є не тільки і не стільки формальне відбуття частини строку, скільки наявність подання начальника відділення соціально-психологічної служби, яке має подаватися тільки на тих засуджених, які стають на шлях виправлення. До цього моменту розгляд питання про можливість зміни умов тримання на засіданнях комісії установи виконання покарань є недоцільним та суто формальним.
6. Після настання в засудженого формального права на переведення до дільниці соціальної реабілітації (відбуття частини строку покарання та доведення певного рівня виправлення), готуються такі матеріали: а) клопотання- характеристика, підписана начальником відділення соціально-психологічної служби та погоджена із заступником начальника колонії з соціально-виховної та психологічної роботи; б) індивідуальна програма соціально-виховної роботи; в) довідка про заохочення та стягнення; г) психологічна характеристика; ґ) опитувальний аркуш з пропозиціями першого заступника начальника колонії, заступника начальника колонії з соціально-виховної та психологічної роботи, заступника начальника колонії з працевикористання, заступника начальника колонії з комунально-побутового та інтендантського забезпечення, начальника відділу нагляду та безпеки, начальника оперативного відділу, начальника медичної частини та начальника відділу з контролю за виконанням судових рішень; д) медична довідка про стан здоров’я, наявність незакінченого курсу лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу або результати цього лікування, наявність чи відсутність алкогольної, наркотичної та токсикологічної залежності. У довідці обов’язково робиться висновок про здатність засудженого перебувати в дільниці соціальної реабілітації; е) заява засудженого з проханням про переведення його для відбування покарання до дільниці соціальної реабілітації та письмове зобов’язання щодо законослухняної поведінки; є) інші документи, які мають значення для об’єктивного вирішення питання.
7. При прийнятті рішення про переведення засудженого до дільниці соціальної реабілітації рекомендується приділяти особливу увагу такому: 1) ступінь небезпечності засудженого, його наміри на подальше відбування покарання, можливість самостійно дотримуватися вимог режиму в умовах відсутності ізоляції та обмеженого нагляду; 2) наявність даних, що свідчать про можливість або наміри вчинення втечі (перебував у розшуку під час слідства, дезертирував зі Збройних Сил тощо); 3) ступінь алкогольної, наркотичної або токсикологічної залежності; 4) ставлення до праці, наявність робочої спеціальності, кваліфікація; 5) стан здоров’я та працездатність засудженого; 6) соціальне оточення засудженого, сімейний стан та родинні зв’язки; 7) віддаленість дільниці соціальної реабілітації від місця проживання засудженого та вірогідність впливу цього чинника на його поведінку.
8. У разі відмови засудженому в переведенні до дільниці соціальної реабілітації повторно це питання може бути розглянуто на засіданні комісії установи, як правило, не раніш як через шість місяців з дня прийняття рішення про відмову в застосуванні цієї заохочувальної норми закону. Сенс встановлення такого терміну зумовлений науковими розробками, які довели, що саме цей термін є мінімальним для того, щоб у поведінці засудженого відбулися ті чи інші зміни. Саме тому при прийнятті подібного рішення необхідно чітко вказувати на причини відмови (наприклад, наявні випадки невиконання норм виробітку не дозволяють зробити висновок про сумлінне ставлення до праці; засуджений зовсім не працює над підвищенням свого загальноосвітнього рівня; засуджений не повністю відмовився від негативних зв’язків з кримінальним оточенням; засуджений під час перебування в установі за власним бажанням не працював тощо).
Якщо вказані недоліки усунені засудженим раніше, ніж спливли шість місяців, то повторно питання про його переведення може бути розглянуто достроково. У той же час, адміністрація не зобов’язана розглядати повторно (чітко через шість місяців) вказане питання, якщо засуджений не довів, що стає на шлях виправлення.
Викладене повною мірою стосується і засуджених, які за злісні порушення режиму відбування покарання були повернуті з установ мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання до колоній того виду, в яких вони раніше відбували покарання. Формально такі особи вважаються злісними порушниками режиму відбування покарання протягом шести місяців з дня оголошення останнього стягнення. Проте закінчення цього строку не покладає на адміністрацію обов’язку повторно розглянути питання про його перевдення. Безумовно, такому засудженому необхідно більше часу, щоб довести, що він знову ж та остаточно стає на шлях виправлення.
8. Закон чітко встановлює категорії, які не можуть бути переведені до дільниці соціальної реабілітації, що виключає їх поширене тлумачення (наприклад, не може бути перепоною для переведення до дільниці соціальної реабілітації формальна тяжкість злочину, інвалідність третьої групи або нетривалий час до досягнення особою пенсійного віку тощо).
Не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації: 1) особи, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув’язнення та в колоніях (причому особами, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув’язнення, визнаються лише особи, що допустили порушення, вказані у ст. 133 КВК України, які на момент розгляду питання переводу не були зняті чи не погашені у встановленому законом порядку); 2) інваліди
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України», після закриття браузера.